Морж - звучить гордо

Рівненському клубові любителів зимового плавання “Оствиця” випов-нюється у 2003-му 47 років від часу заснування. І ось уже майже півстоліття на Басовому Куті лютої, а іноді й м’якшої, але все тієї ж зими 1 січня можна спостерігати один і той самий ритуал: роздягнуті до плавок люди помірно спускаються, чи навіть безшабашно пірнають у крижану купіль. Як стенограф дійства початку року 2003-го, зазначу головні параметри умов для купелі цього разу: температура повітря - мінус дванадцять градусів за Цельсієм; температура води - тепла (для “моржів”) - плюс чотири-п’ять градусів; товщина льоду прорубаної ополонки - 40-45 см; “моржів”, що “грілись” у воді - 42 чоловіки; “посвячених”, або тих, хто заприсягнув на вірність ополонці вперше в житті, - двоє; центральні емоції “посвячених” - “відчуття словами описати неможливо, щоб пережити це - просто залізьте в ополонку...” і таке інше.

Тамадою свята рівненських “моржів” був Сергій Богданович Пандрак, - більше відомий як керівник регіонального відділення Держфонду сприяння молодіжному житловому будівництву. До ополонки пірнув після так званого “розігріву” - футбольного турніру між ФК “Оствиця”, за яку виступав, та молодіжною збірною Басового Кута. Співаком на святі виступив Заслужений артист України Леонід Репета. Співав натхненно, та в ополонку лізти відмовився. Страви і гарячі (не “гарячкові”) напої учасникам дійства пропонував бар-казино “Сова”. Працівникам бару-казино, через чисельність святкуючих початок нового року, “поморжувати” просто не було часу.

За словами Сергія Пандрака, його до плавання в ополонці залучив ще 1976 року дід Теодор. Відсидівши три з половиною роки в німецькому концтаборі “Освєнцим” за участь у повстанському русі й УПА, дід Теодор отримав ще вісімнадцять років Мордовських таборів СРСР. Звідти він і приніс спосіб загартовування водою, який допоміг йому вижити, коли інші просто вмирали він холоду. Сергій Богданович відзначає, що одне занурення в ополонку, де вода має п’ять-сім градусів тепла всього на п’ять секунд рівнозначне 12-ти голковколюванням за методикою лікування в китайській медицині. Лікує здорове охолодження й початки ракової та інших хвороб. В умовах відчутної недоступності дорогих ліків, скажімо, рядовому пенсіонерові, купання в крижаній воді стає просто таки панацеєю у профілактиці та лікуванні.

“Патріархові” рівненських “моржів” Андрію Дзіваку вже виповнилося 83 роки. У минулому році на всеукраїнських змаганнях ветеранів з плавання у крижаній воді він проплив 30 метрів за 30 секунд (рекорд - дванадцять секунд). Тоді рівняни посіли почесне 6-те місце з 46-ти команд-учасниць. Наймолодшому “моржику” - Сергієві Павловичу Бережнюку - вже дванадцять. До ополонки його привів батько Павло. Просто “морж” Володи-мир Петрович Рабинюк на моє запитання про певний мазохізм щодо занурення до води за дуже мінусової температури зауважив, що “моржування” для нього, як наркотик, “коли біль надходить пізніше”... “Морж” з 1996 року Іван Семенович Дідула знайшов у зимовому плаванні дієві ліки від стресу, оскільки саме купання в ополонці є вже саме по собі міні-стресом. Як кажуть, “клин - клином вибивають”...

Загалом же, для понад 60-ти членів рівненського клубу “моржів” й ще п’яти сотень любителів пірнути у крижану воду, зимове купання - спосіб життя. “Хто йде в гори, хто в бар, а ми йдемо в ополонку...”- резюмує Іван Дідула. І ще одне, серед любителів зимового плавання є комуністи і соціалісти, націоналісти і рухівці. Буває, що від “моржових” дебатів на морозі стає гаряче. Й невільно постає запитання, що має право бути риторичним: “Моржі” - це хобі, чи національність?

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: