Ігор Семикопенко - сумувати не доводиться!

Про них знімають фільми, їх першими чекають на кожному злочині, аби вони швидше розпочали збирати речові докази, можливо, іноді дріб’язкового, а в іншому випадку - жахливого і ретельно спланованого злочину. Вони - це люди в чорному з написом на спині - ЕКСПЕРТ. Справді, коли вивчаєш їхню роботу, розумієш: вона вкрай важлива, адже від результату скрупульозної праці залежить, чи буде покараний злочинець. Свідченням є розкриті злочини, а робота сектора групи Рівненського РВ в особі його очільника - майора міліції Ігоря Семикопенка, є тому яскравим підтвердженням. Він - особистість неординарна, взірець досконалості та відданості цій нелегкій службі.

Мрії були іншими

Бути експертом Ігор Семикопенко не планував. Тим більше форму міліціонера і в думках на себе не приміряв. Навіть, коли навчаючись у рівненській ЗОШ №24, заглядав в Рівненський райвідділ міліції до дядька, який саме налагоджував роботу експертно-криміналістичної лабораторії. Хлопця тоді вабили не експерименти досвідченого родича, а уроки хімії, який той у цікавій формі йому проводив. Про те, що колись він сам опановуватиме цю мудру науку, Ігор тоді й не думав. Мрії були іншими.

Після школи пішов служити до Збройних сил. Завдяки хорошим фізичним даним потрапив на Північний флот у Северодвинську. На строковій службі одразу прийняв рішення здобувати професію військового, а тому не довго думаючи, вступив до Київського військово-морського технікуму зв’язку. Графік був жорстким: шість місяців навчалися - три на кораблі. Після закінчення мав служити в м.Острів Псковської області у військовій авіації… Та тоді саме почав розпадатися Радянський Союз.

Кар’єру почав з ППС

Опинившись дома, Ігор пригадав часи, коли просиджував у дядька в лабораторії та тихцем підглядав за його чаклуваннями. Тому, не довго думаючи, подався до райвідділу, де і розпочав відлік своєї міліцейської кар’єри, щоправда, в патрульно-постовій службі в Квасилові, яка здійснювала охорону на той час потужного заводу “Рівнесільмаш”. Та вже через півроку, а саме у 1993 році він погодився на запропоновану посаду - техніка-криміналіста. З 1997 по 2007 служив в міськрайвідділі на посадах експерта та старшого експерта. А в 2007 році став начальником сектору в райвідділі. Ті часи Ігор пригадує з теплом в серці. До роботи ставились серйозно і водночас - своєрідно. Та що казати - команда підібралась хороша - Василь Путяк, Володимир Шматов, Павло Пасько, Віктор Загайний... Молодий, згуртований колектив при потребі міг перевернути гори. У ті часи було чимало так званих гучних справ, які вдалося розкрити саме завдяки нашим експертам. Семикопенко в пам’яті тримає з добрих два десятка подібних…

Ніколи не забудеться

Особливою видалася осінь 2003 року. В одній з квартир обласного центру на вулиці Кн.Романа невідомі вбили стареньку бабцю. Кухня, де сталася трагедія, була залита кров’ю, а в самій квартирі усе перевернуто догори дригом. Правоохоронці встановили за лічені години спосіб життя старенької, і це багато чого пояснювало, але, на жаль, не вказувало на особу вбивці. Пенсіонерка жила самотньо, продавала самогон, але чужим двері не відчиняла. Тоді саме робота експертів сприяла розкриттю цього цинічного та жорстокого вбивства. Особисто Семикопенко на коробці з-під взуття знайшов відбитки пальців рук. Дослідження вказали на зловмисника, який влаштував це криваве місиво. Через рік злочинця затримали. Він зізнався у скоєному.

Сьогодні Ігор Володимирович може годинами розповідати про свою роботу. У ній він справжній. При цьому категорично дотримується думки, що вчитися потрібно постійно. І це зрозуміло, адже злочинний світ теж не пасе задніх. Удосконалюються технології, а значить і в нечистих на руку людей виникає бажання перетнути межу Закону. Жартуючи, він іноді каже - настали часи, коли нам доводиться наздоганяти злочинність. І все ж переключається на злочини минулих років. Приміром, весну 2005 року, коли у Рівному за тролейбусним парком знайшли труп молодого чоловіка з ознаками насильницької смерті. Бідолаха працював там охоронником. Міліціонери оглядали труп юнака з розбитою головою, а поруч нього валялась закривавлена біта, якою ймовірно й били. З першого погляду було видно, що в кімнаті щось шукали: все було перевернуто догори дном. В іншій - зламаний сейф та повний безлад, а поруч попільничка, на якій і було виявлено сліди пальців рук. Саме завдяки їм швидко встановили підозрюваного. Ним виявився житель селища Клевань. Як з’ясувалося пізніше, злочинець прийшов у гості до шкільного приятеля, аби згадати минулі роки. Саме за чаркою гість звернув увагу на сейф і, наче мимоволі, поцікавився його вмістом. Дізнавшись, що зазвичай там зберігається чимала сума грошей, запропонував охоронникові ініціювати пограбування. На що той відповів категоричною відмовою. За що й поплатився…

І тут самогубця сказав: “Здраствуйте!”

Та були в його професійному житті і кумедні ситуації. У 2000 році Семикопенко в складі слідчо-оперативної групи виїхав на випадок, пов’язаний із самогубством чоловіка у Рівному. Перед тим, як накласти на себе руки, останній понаписував прощальні листи близьким та сусідам, залишив подібні міліціонерам. Не забув й про експертів: їм він лишив відбитки пальців. Заліз до ванної з водою, де й порізав собі вени. І коли Ігор Володимирович виконував свою роботу, а саме фотографував (тоді ще були фотоапарати з плівкою - авт.), у момент, коли експерт очима “прикріпив” до віконця фотоапарата об’єкти, так звана жертва суїцидального характеру відкрила очі… І як в анекдоті - “Здраствуйте”!

Використовують не за призначенням

Нині сектор СЕКЗР Рівненського РВ складається зі справжніх професіоналів - Олександра Бачманюка та Віктора Алексейчука. Про них Ігор Семикопенко говорить з гордістю, адже вони справжні фахівці, які на високому рівні проводять дактилокскопічні, трасологічні експертизи, дослідження холодної зброї та конструктивно схожих з нею виробів, технічну експертизу документів, дослідження почерку. За словами Ігоря Володимировича, велику підтримку надає НДЕКЦ при УМВС, адже завдяки керівництву в особі полковника Ігоря Охримчука, вони нині забезпечені усім необхідним, в тому числі й новою технікою. А можливість поїхати на курси удосконалення взагалі відкриває великі перспективи в професійному плані. Ігор Володимирович пригадує такі курси з технічної експертизи документів, що були в Києві. Там вони навчалися розрізняти справж-ні пластикові картки від підробних. Щоправда, на моє запитання, що заважає в роботі, Ігор відповідає: використання експерта не за призначенням. І справді, виникає чимало запитань. Наприклад, чи потрібно задіювати в СОГ експерта, яка їде на сімейний скандал?...

Як відомо, вільного часу в міліціонера дуже мало. Так і в експерта. Коли він випадає, Ігор Володимирович полюбляє читати і в основному класиків - Михайла Булгакова, Льва Толстого, Карлоса Кастаньєда, поезію Сергія Єсеніна. А ще любить спілкуватися з сином Володимиром, якому скоро виповниться 17 років. Разом вони частенько ходять у кіно. За уподобаннями Володимир зовсім не схожий на батька. Для нього, як і для багатьох сучасних дітей, майбутнє - це комп’ютер, а точніше - програмування. Щоправда, він ще навчається у школі та займається сучасними танцями. Наприкінці нашої розмови я запитала нашого героя про загальнолюдські цінності, яких він дотримується у житті. На що почула постулат, чи-то пак його життєве кредо: “Постоянно выбор между нами ставит потрясений круговерть: очень больно шевелить мозгами, чтобы не предать и уцелеть”. Ось такий він у всьому - справжній і відданий водночас майор міліції Ігор Володимирович Семикопенко.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: