8 БЕРЕЗНЯ: екскурс у минуле

Все почалось на початку весни 1857 року, коли текстильниці Нью-Йорку пройшли “маршем порожніх каструль” Манхетеном. Вони вимагали підвищення зарплати, поліпшення умов праці і рівні права для жінок. Демонстрацію розігнали, але шуму у зв’язку з цією подією було досить багато. Її навіть стали називати Жіночим днем.

Пройшло більше 50-ти років і в останню неділю лютого вже 1908 року тисячі жінок знову вийшли на вулиці Нью-Йорку. Ця демонстрація, як можна здогадатись, була приурочена до того самого Жіночого дня 1857 року. Жінки знову почали вимагати виборчого голосу, виступали проти жахливих умов праці, і особливо проти праці дітей. Але знову демонстрацію було розігнано, тепер вже правоохоронними органами, які застосували шланги з брудною крижаною водою.

Наступного 1909 року соціалісти і феміністки провели Жіночий день вже по всій країні. Пізніше цього ж року делегатки поїхали із США до Копенгагена на Другу міжнародну конференцію жінок-соціалістів, де і зустрілися з Кларою Цеткін. Конференція, в якій взяли участь більше 100 жінок з 17 країн, задекларувала Міжнародний день солідарності жінок у боротьбі за економічне, соціальне і політичне рівноправ’я. Треба відзначити, що точна дата цього дня на конференції так і не була визначена. Вперше Міжнародний жіночий день був проведений 19 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії і Швейцарії. Ця дата була вибрана жінками Німеччини, тому що цього дня 1848 року король Пруссії перед загрозою озброєного повстання дав обіцянку провести реформи, включаючи невиконане введення виборчого права для жінок.

У 1912 році цей день жінки відзначили не 19 березня, а 12 травня. І лише з 1914 року цей день стихійно стали відзначати чомусь 8 березня.

Після розпаду Радянського Союзу день 8 березня лишився в переліку державних свят України. Відзначається Міжнародний жіночий день і у країнах СНД: в Азербайджані, Білорусі, Грузії, Казахстані, Киргизії, Молдові, Росії, Таджикистані, Туркменії як Міжнародний жіночий день; в Узбекистані - як День матері; у Вірменії його відзначають 7 квітня як День материнства і краси.

Друга версія

Інші джерела з не меншою наполегливістю переконують нас в тому, що Клара Цеткін запропонувала цю дату на честь єврейського свята Пурім, який 1910 року припадав на 8 березня. А, як відомо, за національністю Цеткін належала саме до єврейського народу. На конференції жінок-соціалісток у Копенгагені (Данія) її підтримала німецько-польська юдейка комуністка Роза Люксембург. Але це свято не прижилося у світі. Його святкували, крім Ізраїлю, тільки в Московській імперії.

Відтоді ця кривава подія стала національним святом юдейського народу і відзначається щорічно 8 березня як свято Пурім або день Гамана.

Російська версія

Оскільки Росія на той час жила, на відміну від всієї Європи, за юліанським календарем, то Міжнародний жіночий день у країні оголошувався не 8 березня, а 23 лютого.

У Росії вперше Міжнародний жіночий день відзначався 1913 року в Петербурзі. У проханні на ім’я міського голови було заявлено про організацію “…наукового ранку по жіночому питанню”. Влада надала дозвіл, і 2 березня 1913 року в приміщенні Калашниковської хлібної біржі на Полтавській вулиці зібралось півтори тисячі людей.

У 1917 році жінки Росії вийшли на вулиці в останню неділю лютого з лозунгами “Хліба і миру”. Через чотири дні імператор Микола II зрікся престолу, тимчасовий уряд гарантував жінкам виборче право. Цей історичний день випав на 23 лютого за юліанським календарем, який того часу використовувався в Росії, і на 8 березня за григоріанським календарем. Міжнародний жіночий день 8 березня з перших років Радянської влади став державним святом. З 1965 року цей день став неробочим.

Зі святом, рідні, кохані, прекрасні. Нехай весна живе у Вашому серці. Щодня, за будь-якої погоди та за будь-якого настрою. А настрій - нехай Вам забезпечують ті, хто поряд, хто любить Вас і кого любите Ви.