Іноді єдиний шанс - це притулок

На перший погляд, навіть не скажеш, що це притулок - звичайний собі дитячий садок. Лише підійшовши ближче, можна прочитати на табличці - “Притулок для дітей ССД Рівненської ОДА”. Просто з порогу мене зустрічають доброзичливі працівники. Гостинно та затишно - перше враження, яке не змінюється до кінця мого перебування у закладі.

“Проблемою сьогодення є те, що при живих батьках діти змушені поневірятись і жити з чужими людьми”, - зазначає вихователь-методист притулку Галина ПАНАСЮК. І з жалем згадує про маленького Андрійка, який з раннього дитинства змінював дитячі будинки. Його маму, також вихованку інтернату, позбавили батьківських прав, а він всіма можливими способами шукав її, просив бодай фотографію. До речі, у кабінеті Галини Анатоліївни дуже багато іграшок та дитячої літератури, відтак кожне чи-то хлоп’я, чи-то дівча почувається легко і затишно.

Вражають майстерністю художні роботи, які прикрашають стіни коридору. Усі вони, як я дізналася пізніше, належать оформленню директора закладу Миколі Григоровичу Паліюку. До речі, Миколу Григоровича тут називають просто - мій тато. Таким він є у всіх розуміннях цього слова. Варто лише поглянути на щасливі очі дітей, коли до кімнати входить директор, одразу стає зрозуміло, що у притулку царить не просто дружня атмосфера, а підтримка і розуміння. Тут живе справжня родина. Живе не легко - але дружньо і весело. Уваги тут не бракує, а от, щоб і з фінансами було легше, Микола Григорович залучає як спонсорів, так і простих небайдужих людей. Під своє крило притулок взяли навіть правоохоронці.

Притулок для дітей був створений 9 вересня 1998 року як заклад соціального захисту для дітей. Основні його завдання - це надання медичної допомоги, першочергово, захист психологічних інтересів, навчально-виховна допомога, створення належних побутових умов, аби юні мешканці долучались до всього прекрасного. До притулку потрапляють діти з вулиці, діти, батьки яких опинилися за ґратами або ті, які втекли з дому.

У закладі одночасно може знаходитися до 50 дітей віком від 3 до 18 років і перебувати у ньому 90 діб. Є чотири групи юних мешканців: дошкільна - з 3 до 7 років, група хлопчиків та окремо дівчаток, а також карантинна група, де протягом 7 діб новоприбулі проходять медогляд. Прихисток тут знаходять дітлахи не лише з Рівненської області, а й з інших куточків України, іноді навіть з інших країн. На жаль, деякі з них, потрапивши до притулку, вже мають тютюновий, алкогольний або ж навіть наркотичний досвід.

Працівники проводять різноманітні тренінги, показують тематичні фільми, діти проходять бесіди з психологами. Тут є і класні кімнати, ігрові, відпочинкові, їдальня - все для повноцінного дитячого комфорту. Дітки вчаться, відвідують культурні заходи міста, займаються спортом, малюють, ліплять з глини тощо. Про досягнення юних митців свідчать сотні дитячих виробів, які створюють справжній вернісаж в усіх кутках класних кімнат.

Дітки усміхнені та задоволені. Але... ледь помітний сум не зникає з їх очей, адже до притулку потрапляють не від хорошого життя. Та мрії і плани у них всіх геть інші. Наприклад, 17-річний вихованець закладу Сергій зараз навчається у професійному училищі і мріє стати майстром з ремонту квартир.

...Всі вони про щось мріють. Всі цікаві та неординарні, а значить - обов’язково будуть щасливі.

Немає стільки слів, аби виразити подяку тим людям, які наповнюють серця зневірених і покинутих дітей оптимізмом, їхні душі - добротою, повагою до людей. А ще щодня доводять, що непотрібних дітей не буває. У кожного з нас є своє місце у житті, і головне - не втратити силу духу, бажання, а сміливо, попри усі негаразди, йти до своєї мрії тільки вперед.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: