»В армії нелегко, зате повернемося справжніми чоловіками!»

Коли я потрапила на територію Десни, мені на мить здалося, що то якийсь санаторій, - чисте повітря, пташечки співають, навколо сосни, охайні будиночки... Втім, невдовзі романтику розвіяли чіткі й ритмічні звуки стройової ходи та гучні команди старших за званням. Невеличкими групами солдати вправно й натреновано крокували, час від часу вигукуючи щось на кшталт “Слава, слава, слава!” чи “Щот і-і-і раз!” тощо...

Під час весняного призову в Десну потрапило п’ять тисяч призовників, серед яких чимало й наших земляків, з Рівненської області. А нещодавно вони складали присягу на вірність Батьківщині.

Аби зрозуміти, як то воно, - служити, - мені вистачило трохи більше доби, яку я провела на території військової частини разом із більш як двадцятьма тисячами матерів, батьків, родичів і коханих дівчат, які приїхали до новобранців. І хоча ми не марширували, не віддавали честь, але спали таки по-солдатськи, - в казармі! Відбій нам оголосили о 21.30, а підйом - о 5.30! Не вдалося лише покуштувати солдатської каші. То як же служиться нашим хлопцям?

Аби дізнатися про це докладніше, я поспілкувалася з кількома юнками з Рівненщини.

- Тут ми живемо не так, як нам того хочеться, а так, як потрібно, - все за чітким графіком, що розписаний похвилинно, - розповідає Сергій із

Дубенського району, який потрапив у автомобільний полк. - Пробувши тут трохи більше місяця, ми з самого початку привчилися до дисципліни і порядку. А ще - до терпіння. Словом, до всього того, чого в реальному житті нам іноді не вистачає. Встаємо ми о 6-й ранку і за п’ять хвилин (нас у роті по 120 чоловік) мусимо встигнути вмитися, почистити зуби та поголитися. Постіль має бути заправлена ідеально, та й самі ми повинні виглядати пристойно. Мабуть, усе це нас неабияк загартовує та об’єднує, - ми дуже дружні. Про родинний затишок згадуємо в їдальні, - годують тут непогано! А ще – чекаємо листів, вони нас дуже підтримують...

- Після 3-місячного навчання в “учебці” нас розформують у інші військові частини, ближче до дому, - говорить Олександр із Корецького району. - Приблизно 15 чоловік з кожної роти, які найкраще проявлять себе у службі, залишають тут, і після екзаменів уже вони навчатимуть новобранців. А ще кажуть, що після служби в Десні хлопців більше поважають, та й влаштуватися на роботу, наприклад, таку, що пов’язана з охороною, набагато легше.

У тому, що деснянська військова частина готує справжніх чоловіків, я переконалася, коли побачила показові виступи автомобільного полку. А коли на плац виїхав танк і пролунали постріли, здалося, що справді розгортаються воєнні дії, і треба тікати в якесь укриття. Хлопці продемонстрували справжню відвагу, відчайдушність і хоробрість.

Закарбувалися у пам’яті, здавалося б, прості, але такі багатозначні слова, які проголосив, звертаючись до батьків та родичів новоспечених вояків командир автомобільного полку військової частини Ярослав ДЕНИСЮК: “Пишіть листи солдатам, вони їх дуже чекають...”