Розцвіла квітка в душі

Енергійність, працьовитість, любов до мистецтва, душевна та природна краса, - цей список можна продовжити. Та головна її підтримка, за словами пані Людмили, - це улюблений чоловік Микола Панащук - директор Рівненського міського будинку культури, - з яким прожила тридцять років разом, виховала двоє синів і, без перебільшення, внесла значний вклад у мистецьке життя Рівненщини. Тому першим запитанням до Людмили Панащук було:

- А як і де ви познайомилися з Миколою Панащуком?

- Саме тут, де ми зараз знаходимося, - в палаці культури “Текстильник”.

У 1976 році, після закінчення кульосвітнього училища, мене направили працювати у палац культури організатором масових заходів. І першою людиною, яку я зустріла в коридорі палацу, був мій майбутній чоловік. Я запитала в нього, як пройти до директора, і у нас зав’язалася розмова.

Микола на той час працював керівником духового оркестру при палаці, а я - в організаційному відділі. Бачилися щодня і невдовзі зрозуміли, що створені один для одного. Через кілька місяців ми одружилися, згодом у нас народилося двоє гарних синів. Ніжний, уважний, турботливий, - якби в Україні кожен сотий чоловік був би схожим на Миколу, - життя б у нас, впевнена, було стабільне і гармонійне.

- А чи є у вас сімейне хобі?

- Я, наприклад, дуже люблю квіти. Мені приємно, що люди, які проходять повз наш будинок, зупиняються біля клумби й роздивляються різнокольорові тюльпани, які я виростила. А ще дуже люблю смачно готувати.

Чоловік уже двадцять років опікується пасікою, любить читати - сьогодні перечитує філософські праці Платона, Феєрбаха, мемуари відомих історичних осіб. І, безперечно, обожнює класичну інструментальну музику, особливо - твори Чайковського, Баха. Захоплюється джазом. До речі, сьогодні в Рівному успішно діє організований ним джазовий колектив “Гелікон”. Сини також захоплюються музикою. Любов до мистецтва об’єднує всіх нас.

Доброго дня,

наша рідня!

І справді, дуже гарну справу робить подружжя Панащуків для рівнян. Так, уже багато років поспіль студію “Ладоньки” відвідують маленькі діточки від трьох-чотирьох років, які навчаються тут не тільки танцювати, але й опановують абетку, англійську мову, образотворче мистецтво. Пані Панащук разом з творчим колективом самі розробляють сценарії для різних дитячих свят, власноруч моделюють та шиють костюми для виступів своїх вихованців, складають вірші, створюють нові хореографічні композиції. Падагоги “Ладоньок” переконані: кожна дитина, яка приходить у студію - здібна, красива і розумна. Так само, як і в ансамблі “Кралечка”, створеному десять років тому, до складу якого увійшли юні переможниці конкурсу краси. Ось де нарожуються маленькі рівненські зірочки його величності Мистецтва!

- Знаю, що ви працюєте в палаці із самого ранку до пізнього вечора. Чи не втомлюєтеся?

- Не повірите, щодня йду на роботу як на свято. Настрій піднімається ще при вході в палац культури “Текстильник”, де щоранку мене привітно зустрічає наш двірник Раїса Миколаївна і благословляє на весь робочий день, мовляв буду молитися за вас та ваших вихованців. Заходжу в приміщення, а там найбільший за тілобудовою і фаховою майстерністю столяр Рівненщини пан Ігор вітається словами: “Доброго дня, наша рідня!”. Приходжу в студію, і хочеться працювати, працювати і ще раз працювати. Як не любити цю роботу, людей, які тебе оточують?..

- Сьогодні над чим працюєте?

- Готуюся до звітного концерту, який відбудеться днями - хочу, щоб на сцені все було ідеально. Виступатимуть ансамбль “Кралечка”, “Ладоньки” та їхні друзі з творчих колективів міста. Буде цікаво - запрошую!