Йододефіцит знижує розумовий рівень українців

Мікронутрієнти належать до незамінних речовин їжі. Вони необхідні людині в будь-якому віці: дитячому і підлітковому, дорослому та похилому, але найбільш чутливі до розвитку мікроелементної недостатності плід, діти, жінки під час вагітності та годування груддю, люди похилого віку.

Мікроелементи, не синтезуються в організмі і мають надходити з їжею в незначній кількості - в міліграмах, а для деяких з них - у мікрограмах. Здатність накопичувати “про запас” мікроелементи в організмі відсутня, тому вони мають надходити регулярно, в повному наборі та кількості, що відповідає фізіологічним потребам організму людини. Дефіцит кожного з них має значення для людини, але, як показують численні дослідження вчених України, Білорусі, Росії та інших країн, у теперішній час найбільш тяжкі наслідки для здоров’я критичних груп населення має дефіцит заліза, йоду, селену, цинку та міді.

За останніми дослідженнями основними причинами нестачі мікроелементів у раціонах харчування населення України є:

• зменшення мікроелементів у ґрунті;

• забруднення довкілля токсикантами (отруйні речовини, які людина необачливо включає до природного кругообігу). Вони блокують доступність мікроелементів до кореневої системи рослин;

• технологічна переробка сировини призводить до втрати частини мікроелементів;

• зменшення потреби в енергії, а тому і в їжі;

• монотонізація раціону, втрата різноманітності, перехід до вузького стандартного набору основних груп продуктів і готової їжі;

• збільшення вживання рафінованих, висококалорійних, але бідних на вітаміни та мінеральні речовини продуктів харчування (білого хліба, макаронних виробів, цукру, алкогольних напоїв тощо);

• зменшення вживання м’ясних та молочних продуктів, втрата національної звички до регулярного вживання великої кількості овочів, фруктів, городньої зелені тощо;

• в умовах науково-технічної революції, підвищеного нервово-емоційного напруження, дії шкідливих факторів виробництва і зовнішнього середовища потреба людини у мікронутрієнтах, як важливого захисного чинника, не тільки знижується, а навпаки - суттєво зростає;

• недостатнє використання у раціоні харчування морепродуктів (риби, молюсків, водоростей).

Тому нестача йоду в раціоні харчування людей сьогодні одна з головних проблем здорового харчування. Проблема йодозалежних захворювань охоплює цілий ряд станів, зумовлених дефіцитом йоду. Майже 30% населення земної кулі мешкає на територіях з йододефіцитом, а в Україні це майже всі області, особливо ті, що зазнали впливу аварії на ЧАЕС.

Йод - необхідний елемент для нормального росту й розвитку тварин і людей. Біологічне значення йоду полягає у тому, що він є складовою частиною гормонів щитоподібної залози (ЩЗ) - тироксину і трийодтіроніну. Нестача йоду у раціоні харчування сприяє розвитку багатьох захворювань. Основні наслідники йододефіциту, на які вказують фахівці ЮНІСЕФ (не говорячи про такі важкі патології щитовидної, як рак), - це порушення репродуктивної функції жінок і чоловіків (безпліддя, жінкам складніше виносити дитину, діти відстають у розумовому й фізичному розвитку, порушується статевий розвиток хлопчиків і дівчаток), а також - це загалом зниження розумового рівня українців.

Дослідження, проведені ВООЗ за останні роки у різних країнах світу, показали, що рівень розумового розвитку (коефіцієнт інтелекту IQ) - пов’язаний з йодом. Так, значення цього показника у населення, що проживає в регіонах з йодною недостатністю, на 15-20% нижчі, ніж у регіонах без дефіциту йоду.

Останнім часом проблема поглибилася ще і внаслідок погіршення екологічної ситуації.

У світі для профілактики йододефіциту випробувані різні методи та засоби масової, групової та індивідуальної профілактики. Для групової профілактики рекомендують харчові продукти, збагачені йодом (хліб, сирки, вода, кондитерські вироби тощо); як засоби індивідуальної профілактики - таблетовані йодомісткі комплекси.

Тривалий час у СРСР та інших країнах світу проблема масової профілактики йододефіциту вирішувалася шляхом забезпечення населення йодованою сіллю, яка містила 10-25 г йодистого калію на 1 т солі. Але така сіль активно сорбує вологу, а йодид калію - компонент йодованої солі, нестійкий у вологих умовах. При зберіганні такої солі можливі великі втрати йоду. Тому була запропонована інша сполука йоду - йодат калію (KIO3), більш стійка, але водночас у десятки разів більш токсична. Нині в Україні виготовляють йодовану сіль шляхом внесення (67 ± 22) мг КІО3 на 1 кг солі, що відповідає (40 ± 15) мг йоду на 1 кг солі. Однак неможливо досягти рівномірного розподілу йоду в солі. Тому не виключений ризик попадання в організм людини високих концентрацій йоду. Незважаючи на забезпечення населення такою сіллю, кількість йододефіцитних захворювань в Україні, як і в Росії, не зменшується.

Найбільш ефективним і доцільним з економічної, соціальної, гігієнічної і технологічної точок зору способом вирішення цієї проблеми є розробка і створення функціональних продуктів харчування, додатково збагачених вітамінами, макро- та мікроелементами до рівня, що відповідає фізіологічним потребам. На ринку України є велика кількість таких продуктів вітчизняного і зарубіжного виробника.

Медико-соціальне та економічне значення йодного дефіциту полягає в істотній втраті інтелектуального, освітнього і професійного потенціалу нації, тому проблема зниження недостатності йоду є першочерговою для населення України. Фахівці наполягають на розробці і впровадженні в Україні загальнодержавної програми подолання нестачі цього важливого мікроелемента. Впровадження такої програми в Україні є нагальним завданням, що не тільки дозволить усунути ряд проявів різних патологій, але й значно покращити здоров’я населення. А застосування системи моніторингу дозволить підвищити ефективність йодної профілактики та уникнути негативних її наслідків.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: