Крапка вартістю 350 гривень ?!.

Ми, тоді ще не пенсіонери, з радістю брали ділянки для садівництва. Бажаючим виділялося безкоштовно по шість соток землі. Завдяки праці сотень людей, ця занедбана місцина була перетворена на мальовничий куточок природи. Нові господарі викорчовували зарості, провели меліоративні роботи, завезли тисячі тон землі, викопали ставки. Цвіли садки, буяли квіти, росла городина. Завдяки В.А.Чайці, була побудована платформа, де почали зупинятися дизелі. Дачні ділянки приватизовували. В паспорті старого взірця нам ставили штамп про це. За приватизацію ми сплатили гроші. Маємо квитанцію, що ці кошти отримала селищна рада с. Маща.

Двадцять років нами ніхто не цікавився. Аж поки в 2005 році не з’явилася організація, яка займається реєстрацією земельних ділянок. У чому ж полягає реєстрація? На руки видається акт на двох аркушах про право володіння ділянкою та план масиву на маленькому клаптику паперу, де крапкою нанесено ділянку. Ось ця крапка і коштує 350 гривень. Без цього акту я не маю права ані переписати ділянку онукам, ані продати. Хочеться спитати: а де ці добродії були, коли ми перетворювали болото на сади? Де були “землевпорядники”, коли ми працювали лопатами, ходили в спецівках?.. Де справедливість? Прошу пояснити на шпальтах Вашої газети.

Роз’яснення дає начальник відділу землеустрою, планування та охорони земель Рівненського обласного головного управління земельних ресурсів Сергій КРУТІЙ:

- У 1993 році рівненські дачники написали заяви у сільради і отримали відповідні документи, якими підтверджувалося рішення сільських рад про передачу земельних ділянок у власність громадян. Це рішення дає право довічно користуватися цією землею, але не право громадянина розпоряджатися нею на свій розсуд. Для того, щоб оформити право спадщини, продати, купити, обміняти ділянку, необхідно отримати державний Акт на право власності на земельну ділянку. Це - єдиний документ, який надає це право. Згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України державний Акт набуває чинності тільки після його державної реєстрації.

У минулому році набув чинності Закон України “Про захист конституційних прав громадян на землю” від 20 січня 2005 р. № 2375. Законом установлено, що вартість робіт із землеустрою щодо виготовлення документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, при передачі безоплатно у власність громадянам України земельних ділянок відповідно до статті 121 Земельного кодексу України, не може перевищувати дев’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (153 гривні).

Звідки ж взялася сума 350 гривень, про яку з обуренням повідомляє читач у своєму листі?

Ця цифра складається з вартості низки послуг: за виготовлення технічної документації, за різні узгодження, наприклад, чітке розмежування із сусідніми ділянками, за внесення записів у реєстраційні документи і бази даних Державного земельного кадастру. Це й оплата праці виїзної бригади геодезичної зйомки, амортизація складних приладів.

Власники мають право звернутися до будь-якої організації, що має ліцензію на цей вид діяльності, порівняти ціни і обрати виконавця, в якого вартість послуг може бути нижчою. Громадяни можуть також подавати колективну заявку на виконання інженерно-геодезичних робіт, “гуртом” це коштувати буде дешевше. Але, на жаль, ніяких пільг для пенсіонерів-садівників щодо виготовлення документів, які посвідчують право власності на землю, законодавством не передбачено.