Не плач за мною, Аргентино

- Полковнику, - раптом почув.

Поруч стояла й усміхалася чарівна шатенка.

- Чого тобі, дівчино?

- Дякую, що ви існуєте. Мене звати Ева Дуарте. Евіта.

Трохи спантеличений Перон потиснув її руку й сів поруч.

- Якщо ви кажете, що справа народу - це ваша справа, - прошепотіла йому на вухо, - то я буду поруч із вами аж до смерті.

Того ж вечора вони стали коханцями.

До зустрічі з Пероном 25-річна Ева - позашлюбна донька посудомийки й фермера-п’яниці - бачила лише злидні. Працювала офіціанткою й манекенницею, знімалася для еротичних листівок, марно оббивала пороги театрів і радіостудій у пошуках ролей. Зрештою, змінивши кількох заможних покровителів, таки добилася свого. Один коханець влаштував її на радіо вести щоденну передачу “П’ять хвилин для народу” - про будні простих аргентинців. Слухачі любили Еву й довіряли їй.

Перон був удівець. Його перша дружина померла від раку кілька років тому. Він оселив Еву в своєму будинку, вибив для неї головну роль у кіно й посаду в Секретаріаті праці. Її радіопередачу подовжили до 15 хв. і підвищили гонорар. Невдовзі Перон висунув свою кандидатуру на президента. Під час передвиборчої кампанії Ева всюди його супроводжувала. На мітингах і профспілкових зборах емоційно розповідала про свою любов до нього й народу. Аргентинцям, більшість яких жили за межею бідності, полковник обіцяв соціальну допомогу, а Ева - любов і турботу. У своїй радіопередачі вона, як могла вихваляла Перона, залучаючи на його бік тисячі прихильників. Та в жовтні 1945-го в Аргентині стався черговий військовий переворот. Хуана Перона заарештували, Еву звільнили з роботи. “Тільки зараз я зрозумів, як сильно кохаю тебе, - писав він їй із в’язниці. - Як тільки я опинюся на волі, ми одружимося”. Ева кинулася до профспілкових лідерів, якими опікувався Перон, до робітників, які його підтримували.

- Перона арештовано! - Кричала вона на імпровізованих мітингах. - Разом з ним арештоване й майбутнє нашої країни!

Безладдя в Буенос-Айресі тривало дві доби. Зрештою лідери перевороту здалися. Перона відпустили. У грудні 1945-го вони з Евою побралися. Через два місяці Хуан Перон виграв президентські вибори. Ева - перша леді - стала правою рукою президента. Вона прокидалася о третій ранку, віддавала перші розпорядження, а о п’ятій вимагала звіту про їх виконання. Їздила країною, особисто приймала тисячі прохачів. Після її звернення до парламенту аргентинкам уперше надали виборче право.

“В Евіти не було жодного політичного досвіду, - пише один аргентинський історик. - Натомість вона мала тонку політичну інтуїцію й стала новаторкою у проведенні масових кампаній. Вона була шаленою, властолюбною й ефектною”.

Ева 1946-го організувала благодійний фонд, куди надходили відрахування від зарплат, відсотки від прибутків, примусово-добровільні пожертвування й доходи від торгівлі. Приміром, кожний чиновник, який одержував підвищення по службі, мусив внести до фонду певну суму. Річний бюджет фонду 1948-го становив близько $30 тис. - на тепер $289 тис., а за чотири роки зріс до $500 млн. - понад $4 млрд. На ці кошти відкривали лікарні, дитячі садки, притулки й бібліотеки. Щодня Евіта одержувала сотні тисяч прохань з усієї країни. Та чимало грошей розкрадалося й осідало на особистих рахунках Перонів. Евіта із чоловіком, за оцінками експертів, привласнили собі приблизно $100 млн. Сукні вона носила лише від “Шанель”, шуби з російських соболів. Якось, виступаючи у театрі “Колон”, вийшла на сцену, здійняла руки, всі в перснях, і сказала:

- Ці коштовності, мій народе, я ношу для тебе!

Зал вибухнув оплесками. Популярність Еви межувала з масовим психозом. Бідняки вважали її святою, падали на коліна, коли вона дорогим “Роллс Ройсом” у розкішних сукнях і діамантах приїжджала до їхніх нетрів. Вівтарі з портретом Евіти стояли майже у всіх будинках аргентинської злидоти.

1947-го вона відвідала з офіційними візитами Іспанію, Францію, Італію, Швейцарію, Ватикан. Додому повернулася з мільярдними контрактами на постачання аргентинського м’яса й зерна до розореної війною Європи. Перед президентськими виборами 1951-го Евіта вирішила висунути свою кандидатуру на посаду прем’єр-міністра. Але військові, на яких спиралася влада Перона, не схвалили цього. Тим часом Ева почала відчувати, що сили залишають її. Вона худнула й слабшала що не день. Через місяць її поклали до лікарні з анемією. Лікарі діагностували рак матки - наслідок невдалого аборту, який вона зробила в юності. Евіті зробили кілька операцій - марно. Востаннє вона з’явилася на людях 4 червня 1952-го - у день другої інавгурації Перона. Виснажена хворобою 33-річна жінка важила 32 кг. Із палацу її винесли на руках у корсеті з дроту й подушок. Свою останню промову вона присвятила чоловікові:

- Не плач за мною, Аргентино, я йду, але залишаю тобі найдорожче, що в мене є, - Перона.

По смерті Евіти 26 липня 1952 року Хуан Перон вирішив підтримати культ дружини серед народу - боявся, що без неї його пануванню швидко настане кінець. Забальзамоване тіло три роки спочивало в каплиці Всезагальної конфедерації праці. Та 1955-го режим Перона було повалено. Він мусив тікати до Іспанії. Нова влада вирішила знищити будь-яку пам’ять про нього і його дружину. Упродовж п’яти років її тіло ховали у різних куточках країни. Зрештою, під чужим ім’ям Евіту похоронили на цвинтарі в Мілані.

На початку 1970-х режим в Аргентині знову змінився. Перон повернувся з вигнання і вдруге став президентом. Після його смерті 1974-го тіло Евіти повернули на батьківщину й поховали в усипальниці родичів її батька. Вона спочиває під двома свинцевими плитами, за ґратами склепу.

За ніч з Евітою Арістотель Онассіс заплатив 105 тисяч доларів

Ева залишалася вірною Перону впродовж їхнього спільного життя. Відомо лише про одну її інтимну пригоду - з грецьким багатієм Арістотелем Онассісом. Ева познайомилася з ним під час Другої світової війни. Онассіс тоді відправляв продовольчі посилки з Аргентини до окупованої нацистами Греції.

1947-го Ева приїхала до Італії, де знову зустрілася з Арістотелем. Після офіційного обіду він попросив Евітиного секретаря організувати з нею приватну зустріч. Онассіса запросили до вілли, де Ева провела з ним ніч. Уранці вона приготувала Арістотелеві омлет, а він передав їй чек на $10 тис. - $105 тис. на сьогодні.

7800 разів Евіта Перон була хрещеною матір’ю немовлят аргентинських бідняків, за приблизними підрахунками. З 1945-го по 1952 роки за кошти свого благодійного фонду роздала дві з половиною тисячі будинків і квартир, три з половиною тисячі стипендій.

• Милостыня увековечивает бедность помощь устраняет ее раз и навсегда

• Без фанатизма ничего не добьешься

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: