Гірський серпантин тітоньки Ласки

У перший клас Томочка Носова прийшла з лялькою та всі завдання вчительки вголос повторювала своїй “підопічній”. А чого ще чекати від п’ятирічної дитини? Директор довго не піддавався на умовляння батьків посадити дитину за парту достроково, але змушений був здатися під впливом авторитету батька дівчинки - високопоставленого фахівця з авіамоторів. Так би і гризти Томочці граніт науки з малих літ - принциповості і наполегливості тата не було меж, - але тут втрутилася хвороба доньки, і навчальний процес довелося відкласти на два роки. А там вже все пішло своєю чергою: звичайна районна школа (про елітні заклади у той час навіть не чули), старанна учениця, відмінниця і навіть голова ради загону. І все-то Томочка встигала - і уроки підготувати, і спектакль у драмгуртку організувати. Ах, краса що за дівчинка - гордість учителів, радість для батьків!

Після закінчення школи питання куди вступати, не стояло - звичайно ж, “в артистки!”. У 1945 році конкурс у ВДІК був воістину божевільний - 80 осіб на місце, але Тамара легко вступила на курс Бориса Бібікова і Ольги Пижової. Студентка мріяла грати драматичні ролі, щоб глядачі ридали крокодилячими сльозами, а впертий Бібіков не погоджувався ніяк: “Хіба мало, чого вона хоче! У неї вроджений гумор, це треба використовувати!” І ось уже не глядачі, а наша героїня плакала, але, як мовиться, танцювала під дудку викладача. Чи треба говорити, що через роки Тамара Носова була вдячна педагогові за наполегливість у “виборі амплуа дури”. Незабаром була і перша роль у кінематографі - Сергій Герасимов запросив Тамару на роль Валі Філатової в “Молодій гвардії”. Так почалося велике плавання, за час якого на світ з’явилися незабутні героїні: хитра секретарка Тося в “Карнавальній ночі”, пуста провінційна панянка Марія Антонівна у “Ревізорі”, іскрометна тітонька Ласка в “Королівстві кривих дзеркал”, Коробочка у гоголівських “Мертвих душах” і, звичайно, бразильська мільйонерка донна Роза Альвадорез у “Здрастуйте, я ваша тітка!”. Створені Тамарою Носовою образи - не дрібна розсип, а чарівні камені, які, виникнувши перед очима, наповнюють бешкетним сяйвом екран і виблискують, поки глядач бачить їх. А між тим, більшість її ролей - епізодичні.

Яскрава, весела, успішна - чи могла така дівчина залишатися осторонь від чоловічої уваги? Зрозуміло, що ні. Тамара була двадцяти прекрасних років, коли їй зробив пропозицію руки і серця чоловік на вісім років старший, дипломат, завидний наречений за всіма параметрами. Вона відповіла згодою і незабаром поїхала слідом за чоловіком до Австрії - Тамара сама вибрала благополучну європейську країну, діючи з міркувань “де клімат приємніше”. Молоді прожили разом шість років, а потім, як розповідала актриса, “якось так вийшло, що розлучилися”. Вона знову вийшла заміж, а покинутий чоловік все чекав, що Тамара одумається, розлучиться і повернеться до нього. Та тільки марно. Другим чоловіком став артист Юрій Боголюбов, виходець зі знаменитої акторської династії. Доленосна зустріч відбулася на зйомках у Ялті. Боголюбов, поетичний молодий чоловік, з очима кольору бірюзи, буквально засипав Тамару листами після її від’їзду, вона відповіла взаємністю. Але подружнє щастя тривало недовго, і слідом за Боголюбовим у житті актриси з’явився Віталій Губарєв. Не було довгих залицянь, Віталій просто зробив пропозицію, а вона прийняла її. Згодом, наша героїня називала цей шлюб найщасливішим і красивим періодом свого життя. Губарєв писав казки та оповідання, вона знімалася у фільмах за його сценаріями (“Королівство кривих дзеркал” і “У тридев’ятому царстві”), жили душа в душу. Шість років романтики, повного взаєморозуміння, розкішних подарунків і всепоглинаючої любові. Здавалося б, що може перешкодити такому щастю? На заваді стала мама акторки. Владна жінка не могла не втручатися у долю єдиної доньки, тим більше, що жили вони під одним дахом. У Губарєва була власна квартира, але теща часто хворіла, і кинути маму одну Тамара не могла. А мати не вважала за потрібне стримувати крутий характер і маскувати не симпатію до зятя. Все-то її дратувало у Віталії, який був європейцем зовні і внутрішньо. Судіть самі: зять, вирушаючи на прогулянку з улюбленим псом, обов’язково заглядав у кафе - випити чарку коньяку.

Що тут кримінального, скажете ви? А теща була впевнена, що подібна розбещеність до добра не доведе: от не стане її, Томочка поїде на зйомки, а “цей” влаштує у квартирі пиятику і, страшно подумати, чим все закінчиться. І добре, якщо б Віталій не намагався підібрати ключик до серця неприступної гранд-дами, навпаки, скільки разів пропонував зарити сокиру війни! Якось запропонував: “Тетяно Олексіївно, хочете, я вам шубу норкову подарую, як у Тамари?” Та стиснула губи: “А навіщо?” - “Ну, будемо разом ходити в ресторан, у Будинок кіно” - “Ні, не треба, в мене є шуба”, - безжально осікла миротворця. Як і слід було очікувати, одного разу Губарєв втомився від утисків тещі і переїхав у свою квартиру, а Тамара залишилася з хворою матір’ю. Незабаром знайшов втілення в життя дуже сумний сценарій: розлучення, одруження Губарєва на іншій жінці, його часті сумні дзвінки Тамарі і рання смерть Віталія. Час романтики пішов безповоротно. Була ще одна історія любові, з актором Миколою Засєєвим у головній ролі - ролі громадянського чоловіка. Офіційно оформити стосунки не вийшло - дружина Засєєва не давала розлучення, загрожувала отруїти газом себе і доньку. Актриса проганяла його до дружини, він благав не кидати його. Чотири роки виснажливих стосунків закінчилися нічим: з Тамарою Микола розлучився, але і в сім’ю не повернувся. Тамарі Макарівні так і не вдалося випробувати радість материнства. Спочатку не до діточок було - на карту була поставлена кінокар’єра, потім вона сильно застудилася, і з мрією про спадкоємців довелося розпрощатися. Діти, принесені в жертву роботі, коханий чоловік Віталій Губарєв. Чим продовжиться список втрат?

У вісімдесяті роки наша героїня знялася в трьох фільмах, а потім почалася перебудова, і кар’єра Тамари Носової, як і багатьох кумирів минулих років, перервалася. І вона майже на 30 років усамітнилася від світу у своїй квартирі. Єдиними супутниками стали книги і жахлива бідність - мама Тетяна Олексіївна на той час померла. Мізерна пенсія не дозволяла виступати на концертах: не було на що купити вечірню сукню, косметику і пристойне взуття. Одного разу актрисі запропонували взяти участь у святковому “капуснику”, вона вийшла на сцену в старенькому плаття і... калошах. На цьому “виходи у світ” закінчилися. Вона голодувала, але ні у кого не просила допомоги, відгородилася від друзів і знайомих, телефонну слухавку брала лише в певні години. Якось поділилася радістю з давньою подругою Майєю Булгаковою: “Майечко, от щастя-то: мій кіт почав хлібець “бородинський” їсти, а то - ні в яку! Я звикла, а він усе не хотів... Тепер-то мені легше стане, не треба буде рибку йому купувати”. Зламався телевізор - вона й не помітила, та й навіщо їй ящик з блакитним екраном, якщо є книги? Старіюча актриса, колись сміхотуха і приборкувачка чоловічих сердець, коротала дні, гортаючи книжкові сторінки. Читала Шекспіра і Діккенса мовою оригіналу, зрідка телефонувала друзям, щоб усмак покритикувати - ганяла за пластичні операції і пристрасть до веселого проведення часу, особливо діставалося Нонні Мордюковій. Вона нікого не запрошувала в гості - соромилася власної убогості. Коли журналісти просили про інтерв’ю, погоджувалася рідко і обов’язково призначала зустріч на нейтральній території, посилаючись на те, що нібито готується до ремонту і не може прийняти візитерів у будинку. У квартирі не було ні однієї лампочки - Тамара Макарівна навчилася жити “по сонцю”, лягаючи з заходом і піднімаючись зі світанком. Спала на продавленому диванчику, який жаліслива сусідка притягла зі смітника. Напередодні нового 2007 року в Тамари Макарівни трапився інсульт. На телефонні дзвінки і стукіт у двері жінка не відповідала, двері у квартиру зламали з міліцією: ледь жива “тітонька Ласка” лежала на підлозі... У силу віку і характеру хвороби її відмовилися брати в міськлікарню, довелося помістити у комерційне відділення, за утримання в якому заплатив невідомий далекий родич. Незадовго до 80-річчя серце Тамари Макарівни Носової зупинилося назавжди.

Доля цієї жінки - справжній гірський серпантин: народилася в сім’ї з достатком, купалася у розкоші, а захід життя провела в бідності. На злеті кар’єри - яскраві ролі в кіно і народне визнання, через півтора десятиліття - безробіття і повне забуття. Її любили чоловіки, вона відповідала взаємністю, а розплатилася за все гіркою самотністю...

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: