Нехай життя буде мирним!

19 червня у Рівненському обласному краєзнавчому музеї відбулася презентація польсько­українсько­англійської публікації, зустріч з організаторами та підбиття підсумків експедиції і зібраної документації. Скептики кажуть, що не слід піднімати міжетнічні питання в річницю, коли Україна зробила свій вибір у сторону євроінтег­рації. Але учасники проекту запевняють, що саме в такий момент слід поставити крапку у вивченні цього історичного відрізку, тим більше, що досі живі свідки цих подій. На початку експедиції лунали скептичні відгуки, мовляв, люди не стануть розповідати по трагічні події. Але в ході експедиції було зібрано150 спогадів, і книга вийшла досить об’ємною.

За версією дослідника, професора Гжегожа Сапи, на початок лютого в 1943 році сотня УПА Григорія Перегиняка знищила польську колонію Парос­ля­перша на Сарненщині, що дало початок масовому винищуванню польського населення Волині. За польськими підрахунками, під час Волинської трагедії загинуло до 60 тисяч поляків. У 2009 році польський Сейм визнав вбивства на Волині трагедією, яка мала “характер етнічного чищення” і “ознаки геноциду”. Треба відмітити, що до 70­річчя конфлікту в Любліні 6 лютого відбулася нау­ково­популярна конференція “Волинь ­ 1943. Початок”, прис­вячена польсько­українському конфлікту часів Другої світової війни. Метою конференції Люб­лінського відділення Інституту національної пам’яті Польщі, як зазначає представник ІНН Маріуш Зайончковський, було “представлення точки зору польської історіографії на це питання в опозиції до українсь­кої історіографії” Для цього дослідники з України не запрошені. “Не було б ніякої дискусії, почалася б суперечка”, ­ говорить він.

Організатори проекту кажуть, що відправним пунктом для створення книги “Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943” був пошук історій взаємодопомоги українців, а також поляків, які рятували поляків у період 1943–1945 років на Волині і в Галичині. Була проведена польсько­українська експедиція на Волинь, під час якої зібрано аудіо­ та відеозаписи. Наступним кроком було опрацювання зібраних оповідей. В експедиції безпосередньо взяло участь 20 учасників із Польщі та України, переважно це були студенти, молоді історики. У спілкуванні з людьми вражало те, що рятівники чужих життів навіть не вважали цей факт героїчним, мовляв, допомагали своїм сусідам, і це було звичною справою.

Представниця люблінського осередку “Brama Grodzka ­ Teatr NN” Олександра Зінчук розповіла про роботу над книгою “Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943”: “Ми користувалися методом усної історії, таким чином збирали розповіді останніх свідків тих давніх та кривавих подій. До книги, що була видана, увійшли історії та фото людей, які рятували людські життя. Люди, надаючи допомогу полякам, попереджували їх або переховували в себе вдома, надавали для них їжу та одяг. Наш проект націлений на те, щоб українська молодь була долучена до проекту і мала змогу переосмислити наше спільне минуле. Але головне, щоб не були забуті історії людяності та допомоги, які відбувалися з обох сторін”.

Проект був профінансований Міністерством Закордонних справ Республіки Польща в рамках програм “Співробітництво в галузі громадської дипломатії ­ 2012”, а також “Підтримка демократії”. Окрім того, в рамках програми “Патріотизм завтра” проект фінансував Музей історії Польщі.

Підсумовуючи свою роботу, учасники експедиції розповіли, що задавали свідкам далеких подій одне запитання: “Що вони хотіли б побажати нинішній молоді?” У відповідь усі, як один, казали: “Не хочемо, щоб в майбутньому повторювалися такі жахливі конфлікти між поляками та українцями, нехай життя буде мирним!”

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: