Сліпі кобзарі в Рівному

У школі Олександр Тріус виявив неабиякі музичні здібності, граючи у духовому оркестрі, опанувавши майже всі відомі духові інструменти. В армії грав у військовому духовому оркестрі та естрадному колективі при клубі військової частини. У 1987 році отримав тяжку черепно­мозкову травму, внаслідок якої зір у нього впав до 10 відсотків, а згодом, у 2003 році, він взагалі осліп.

­ У дитинстві моя бабуся мені багато розповідала про кобзарів, тому мріяв навчитися грати на кобзі, ­ розповідає Олександр ТРІУС. ­ До того, як осліп, активно займався музикою, опанував майже всі музичні інструменти ­ виступав як бард, виконував авторські пісні, писав пісні в стилі рок та поп­музики. Коли осліп, то опанував традиційний кобзарський інструмент ­ старосвітську бандуру. У планах є ще придбання ліри. Хочу відкрити дитячу школу, щоб залучати до народних співів молодь, тому що Ромнинщина ­ колиска кобзарів. Нині я один кобзар на всю Сумську область, тому хочу, щоб мою справу продовжували інші музиканти. Кобзування ­ це частинка історії нашої держави, яку не варто втрачати.

Кобзар­лірник Лайош Молнар, виходець із Закарпатської області, нині живе та працює у Львові. У дитинстві втратив зір, вчився в спецшколi­iнтернатi для сліпих у Мукачеві. Грав на баяні, бандурі, а з 2002 року опанував ліру. Продовжуючи традицію подільських та волинських лірників, виконує псалми та канти, характерні для цих регіонів.

­ Я вирішив стати кобзарем 25 років тому, ­ розповідає Лайош МОЛНАР. ­ Тоді було важко знайти ліру. Її для мене знайшов хтось у підвалі будинку. Зараз у моєму репертуарі є різні козацькі та народні пісні. Також пишу музику на вірші моєї дружини. Я обираю вірші дружини, які мені більш до душі, та роблю з них пісні. Ось такий у нас творчий сімейний тандем. Загалом маю угорське коріння, тому іноді виконую угорські пісні. В Угорщині теж є лірники та кобзарі, але кобзи там чотириструнні, а наші українські кобзи мають більшу кількість струн, скажімо, бувають 12­струнні.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: