Львівська гастроль Джимі Хендрікса у Рівному

Під час зустрічей автор розповідав про творчі шляхи, згадував, як в радянські часи розсилав рукописи по виданнях та колекціонував їхні відмови. Як власноруч продавав на Андріївському узвозі першу надруковану книгу, начепивши плакат “я­автор книги”. Згадав і першу книгу, яка вийшла за кордоном у Швеції. Тоді доводилося їздити з презентаціями по Скандинавії та навіть влаштовувати читання пінгвінам в європейських зоопарках, адже у книзі “Пікнік на льоду” йшлася мова про долю пінгвіна Міши. Та нині російськомовний письменник, виходець з колишнього Ленінграду, якому свого часу брати Капранови вручили грамоти, як самому російськомовному письменнику, активно видає власні твори.

­ Роман про Львів мені запропонував написати мер міста Андрій Садовий, щоб залучити туристів, ­ розповідає Андрій Курков. ­ Над романом “Львівська гастроль Джимі Хендрікса” я працював півтора року. Увесь цей час я приїжджав до Львова і періодично там мешкав, збирав певну інформацію для роману. Головними героями твору стали троє реальних людей, у книзі навіть вказані їх фактичні адреси проживання та історії з життя. Головним персонажем, який, по суті, і повідав мені багато різної інформації для роману, є заснов­ник руху хіпі у Львові Алік Олисевич. Інші персонажі ­ це письменник Юрко Винничук та голова львівської асоціації видавців Михайло Ватуляк. Серед реальних героїв роману є і одна рівнянка ­ Оксана Прохорець. Вона ­ акторка самодіяльного театру, яка займається соціальним доглядом за безхатченками. У книзі є й вигадані герої.

Цікаво, що, після виходу роману, деякі львівські хіпі почали писати мемуари, які дивним чином повторюють вигаданий мною сюжет. У моєму романі поруч дійсність і вигадка, переплітаються реальність та сюрреалізм. Приміром, у книзі є фрагменти, коли над Львовом літають чайки, і в місті відчувається подих моря. В одному фрагменті на Личаківському цвинтарі біля могили американського рок­співака і гітариста Джимі Хендрікса збираються колишній хіпі та капітан КДБ у відставці.

Загалом у книзі дві сюжетні лінії ­ історія хіпі та життя хлопця, який кинув медичний університет та заробляв тим, що возив по нічному Львову хворих і, завдяки нерівностям бруківки, витрушував з їхніх нирок каміння. Музичною творчістю Джимі Хендрікса захоплювався мій брат, якого за такі погляди в радянські часи ловили комсомольські патрулі, коротили довге волосся та розрізали брюки кльош, щоб іншим “хіпі” було непереливки. Загалом мені подобається стара рок­музика, і я з задоволенням відкриваю для себе, що мої діти, яким 11­15 років, зараз без мого втручання слухають ті ж гурти, що і я.

Щодо ситуації з книговидавництвом, то зараз молодим письменникам ніхто не допомагає. Тому я іноді роблю презентації молодих авторів. Особисто я можу фінансово існувати переважно за рахунок закордонних видань. Так звані книгарні “Буква”, що є в будь­якому містечку України, переважно торгують літературою, яка приходить із російського ринку. На жаль, наш парламент не обтяжується питаннями культури. Так званий “дефолт” у нас не в економіці, а саме в духовному житті. Зусиллями однієї церкви ситуацію тут не виправиш.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: