А ви так зможете?

Здається, що після цього навіть “найсильніший горішок” потрапив би щонайменше в реанімацію. Однак, дубровичанин лишився цілим, крові не було - постраждали хіба що слабодухі глядачі, як перейнялися долею молодого козака. А в чому полягає ж секрет успішного “лежання на гвіздках”, кореспондент “Рівне-Ракурсу” цікавилася у самого трюкача.

- Секрет - у розслабленні. Перед випробуванням потрібно так “накрутити” свій організм, щоб він перебував у найвищому стані блаженства, - говорить Петро. - Для цього перед трюком я медитую. Набираюся енергії у Сонця, Повітря, Води та Землі через мантру, яку монотонно промовляю, контролюючи дихання. Намагаюся бути абсолютно розслабленим, перебуваючи у трансі. Відчуваю себе легкою пір’їною, яка огорнута непробивним панцирем. В той момент я без остраху лягаю на цвяхи...

- Для чого це потрібно людині?

- Випробування заряджає людину, як батарейка (щось подібне можна прочитати у новому романі Дяченків “Дика енергія. Лана” - авт.). Усвідомлення того, що дух має переваги над фізичним тілом, дає силу. Після медитації та чергового випробування (ходіння по розпечених жаринах, розбитому склі тощо) я можу, наприклад, не спати кілька діб підряд, долати десятки кілометрів пішки, не їсти тижнями. Я навчився заряджатися енергією з простору, вона підтримує мій духовний баланс.

- Травми не траплялися?

- Траплялися. Одного разу, ступаючи по розтрощеному склі, я засумнівався в собі - і відчув біль, з п’ятки пішла кров. Подібних випадків більше не траплялося, бо перед випробуванням я довго медитую. Після лежання на цвяхах у мене лишаються лише посинілі цятки на спині, які через півгодини зникають.

- Чи кожен зможе виконати хоча б один з перелічених трюків?

- Звичайно. Цього можна навчитися, наприклад, в осередках бойового гопака. На Рівненщині такі діють у Дубровиці, Квасилові та обласному центрі. Люди цікавляться цим рухом, можливо, секції з’являться у Сарнах, Костополі, інших районних центрах. Проблема лише в тому, що потрібно готувати тренерів, які б погодилися вести заняття в конкретному районі.

Один із учнів Петра Велінця, 14-річний дубровичанин Сергій Конюський, займаючись бойовим гопаком, переборов хворобу дитинства - церебральний параліч. Медики, батьки, вчителі були вражені. За мужність та прагнення до перемоги хлопчина отримав почесну винагороду від верховного вчителя Володимира Пелата.