6 дорівнює 1

- Всі роботи, представлені глядачу, зроблені в період 2008-2012 років на цифромильницю Панасонік-Люмікс, – розповідає Олег Жилін. Тема "мак­розйомка" мене зацікавила з самого початку, щойно почав займатися фотографуванням на Люмікс. Однак брак коштів на додаткову макро-насадку змусили шукати вихід, і він був знайдений за 5 гривень. За цю ціну придбав тонкий картон, і, вийнявши з підзорної труби передню лінзу змайстрував власноруч насадку на об’єктив фотоапарату. Такий нехитрий хід дав мені можливість збільшувати зображення та бачити те, що відбувається навколо, але не зовсім помітне. Саме це й потрібно для жанру макро.

Своїм творчим становленням завдячую Едуарду Хитрому, який протягом тривалого часу був вчителем, критиком, нас­тавником; таким собі гуру для мене. Кожного дня приносив відзнятий і відібраний матеріал на нищівну критику до фотоклубу “Час”. І це згодом дало свої плоди - я потрохи навчився бачити, аналізувати. На своєму досвіді переконався, що знімає фотограф, а не фотоапарат.

Взагалі зараз така тенденція, що можливість займатися фото є в багатьох. Техніки достатньо на будь-який фінансовий рівень покупця.

Фото - це відображення внут­рішнього світу фотографа. Чим багатший цей світ, тим цікавіші фото. Про це багато хто не замислюється, купуючи техніку. Потрібно не тільки мати круті об’єктиви, але й розвиватися як особистість. Тоді все це й допоможе народжувати цікаві фото. Мені пощастило, адже до цього мене привчили в фотоклубі “Час” у 2008 році. Завдяки спілкуванню там, йшов тим шляхом розвитку, який мені тепер приносить задоволення у вивченні, спогляданні навколишнього світу живої природи. У клубі ніхто не повинен вчити чомусь особливому, в клубі дається можливість слухати думки різних авторів, і находити свою стежинку.

Майже всі фото відзняті в Рівному і моєму рідному селі Тучин. Парки, вулиці, присадибна ділянка просто кишать всім, що повзає, бігає, літає. В роботах намагаюся показати не тільки якусь комаху чи квітку, а певний сімбіоз живого між собою. Намагаюся врахувати кольорову гамму, лінії, певний абстракціонізм у живому. Мені хочеться, щоб глядач не зразу міг зрозуміти, що на фото зов­сім звична річ, з якою він може постійно перетинатися. Тому і назви на всіх виставках для робіт не даю. Глядач у собі сам знайде ті образи, які в ньому виникнуть при перегляді фото. В незвичному оформленні виставки мені дуже допоміг режисер, фотограф та працівник музею - Василь Черенков.

На даний час у мене в електронному вигляді вже підготовлена наступна фотовиставка з нових робіт, яка чекає можливості друку. Однак брак коштів на друк не дає мені представити роботи на суд глядачів. І якби знайшлись люди, яким подобаються мої роботи, які готові допомогти з друком, підтримати відкриття фотовиставки для рівнян, то я був би вдячний. Адже виставки, які проводить фотоклуб “ЧАС”, не є комерційними. Все це відбувається за власний кошт, все це для рівнян.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: