Снігова королева

Можливо, тому до цього віку на її правій руці й не виблискувала весільна обручка, а в саду не хиталася дитяча гойдалка. Проте в банку на рахунку молодої леді лежала кругленька сума, а бізнес процвітав майже в кожному районі великого міста. Втім, скупою Алісу назвати було важко. Останнім часом вона спонсорувала дитячий будинок, тож часто відвідувала його.

Приготувавши для них Різдвяні подарунки, Аліса вирушила до підшефних і цьогоріч. Кортеж із кількох авто зупинився перед залізними воротами. Директорка закладу старалася розповісти про всі інтернатські новини, поки вони йшли довгим коридором.

- Наші діти приготували для вас привітання, - запросила до актової зали.

Біля новорічної ялинки, немов зграйка горобців, жебоніла невгамовна малеча. Вихователька заплескала в долоні і діти, взявшись за руки, утворили біля лісової красуні веселе коло.

Коли хоровод зупинився, Марія Степаніна звернулася до малечі:

- Дорогі діти, привітаймо нашу гостю і подякуймо їй за подарунки.

- Дякуємо! – загукали діти.

Окремі з них підбігли до Аліни й урочисто вручили кілька різнокольорових повітряних кульок. Снігова Королева розчулилася і дві діамантові сльозинки скотилися з її синіх засмучених очей.

Під відомий з дитинства хоровод жінка згадала своє шістнадцяте в житті Різдво. Бігали від хати до хати, колядували, веселилися, обсипаючи одне одного пухнастим снігом та “дощиком”. Аж нарешті молодіжний гурт прибився до новорічної ялинки, встановленої біля клубу.

- Дивись, який хлопець стоїть, кажуть, що то племінник бібліотекарки, - штовхнула Аліну під бік подруга. – А форма яка! Поталанить же якійсь – матиме красеня- чоловіка!

- Хіба мало курсантів у місті? – фиркнула Аліна.

А вже наступного вечора юнак із блакитними нашивками на одязі запросив дівчину на повільний танець. Усю відпустку він провів разом з Аліною. А коли вона добігла кінця, закохана пара засумувала.

- Я б тебе ось так згріб у обійми і забрав із собою, - пригортав Олег дівчину, що проводжала його біля поїзда.

- Кульки, кольорові кульки! – почулося поруч. – Вам скільки? – запитала продавчиня, коли курсант простянув їй гроші.

- Усі!

- Усі?

- Це буде наш повітряний всюдихід, - засміявся Олег, - і перепустка до щастя.

Він вклав у гарячі Алінині долоні букет із барвистих кульок і стрибнув у поїзд, що вже подавав сигнал до відправлення.

Кілька років дівчина ще отримувала листи, а потім вони вже не прилітали до її домівки весняними журавлями. Вона закінчила інститут, згодом заснувала власну справу. Час від часу зустрічалася з перспективними женихами, однак заміж не поспішала. Від коханого не було жодної звістки, знала лише, що училище він закінчив і служить за кордоном. У її дівочому щоденнику залишилися на згадку про кохання хіба-що кілька бездиханних кульок від Олегового подарунка...

- На вас чекали, - попередила помічниця, коли Аліна повернулася в офіс.

- Хто?

- Військовий. Казав, що навідається згодом.

І щойно вона це сказала, двері відчинилися, Аліса побачила на порозі чоловіка з букетом червоних троянд. У другій руці він тримав різнокольорові кульки.

- Квіти і перепустка до щастя, - простягнув усміхнено повітряний подарунок.

- Ти? – Снігова Королева під Олеговим пильним поглядом, ніби розтанула. Вона повільно опустилася на стілець, не в силі вимовити жодного слова. Коли оговталась, тільки й запитала:

- Де ти був стільки років?

- Після училища я уклав контракт в одній з іноземних держав, - розповідав Олег, коли вони за філіжанкою кави сиділи біля каміна, що додавав тепла у стосунки. – Молодий був, зелений. Хотілося заробити на квартиру, машину. А потім... Потім була війна, полон. Зрештою, яке це нині має значення? Головне, що ми разом.

Наступного ранку Снігова Королева прийшла на роботу усміхненою...

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: