Я- королева

Завдання полягало у тому, щоб не знімати корону з голови, незалежно від того, де знаходиться “королева”: чи на вулиці, чи на роботі, вдома, деінде.

За словами пані Марини, ця вправа дозволяє людині перебороти своє закомплексоване “Я”, повірити в себе, навчитися відстоювати власну точку зору та впевнено йти до своєї мети, почуваючи себе королевою.

- Найважче було вийти з короною на голові з під’їзду свого будинку, - розповідає жінка. - Пригадую, як від хвилювання почало калатати серце... Однак, я вирішила місію “королеви” виконати до кінця! Розправила плечі і пішла до проспекту Миру, де знаходиться офіс моєї роботи.

- Як реагували люди, які йшли вам назустріч?

- Та по-різному (посміхається). Спочатку перехожі дивилися на мене з невимовним подивом, потім посміхалися або ж просто перешіптувалися. Дехто вслід вигукував: “А ви часом не “Міс Україна”? Що за акцію проводите? А піцою ви не торгуєте?” тощо. Спочатку я болісно реагувала на таку “увагу” до мене, а потім навколо мене з’явився невидимий “захисний щит”. Я йшла і не помічала нічиєї критики.

- А як вас зустріли співробітники?

- Почали дружньо сміятися. А загалом, всі знали, що я відвідую курси самовдосконалення, тому їхню критику я прийняла безболісно і цілком адекватно. Важче було з клієнтами (Марина Ковальова працює менеджером рівненського підприємства “КМ-Група”, має приватне підприємство, яке займається підбором кваліфікованих нянь та домогосподинь) - кожен реагував по-своєму. Одні в ході бесіди зі мною опускали очі, вдавали, що насправді нічого дивного не відбувається, інші починали щиро сміятися, не стримуючи сліз. Зробила висновок, що люди, які намагалися не показувати своїх емоцій - замкнуті й закомплексовані особистості. А ті, що не стримували себе і сміялися - впевнені в собі.

- Чи змінився ваш характер після експерименту?

- Певною мірою, так. Коли поверталася з роботи, йшла впевнено і з посмішкою реагувала на погляди та вигуки перехожих.. Я стала більш розкутою, випромінювала енергію. А саме відчуття “я це зробила!” дає мені наснагу в подоланні життєвих труднощів та реалізації найзаповітніших мрій.

- А чи проводили ви ще якість цікаві експерименти над собою?

- Так, це було у громадському транспорті Рівного. Заходили з подругою у тролейбуси з коробкою копійок і пропонували людям гроші зі словами: ”Ми люди багаті, не знаємо, куди подіти гроші. Хочемо з вами поділитися...”.

У пасажирів був шок. І нам було несолодко! Вони подумали, що це якийсь лохотрон і щиро запитували, чому ми дуримо людей? Але потім один пасажир дістав копійки з коробки, другий, третій і так розійшлося гривень п’ять. Хоча, парадокс - найбільше дивувалися і уникали нашої пропозиції люди, які займаються жебракуванням...

- Що б ви порадили читачам “Рівне-Ракурсу”?

- Будьте самі собою за будь-яких обставин і почувайтеся щасливими кожної хвилини земного існування.