Ернесто Че Гевара

У віці двох років 2 травня 1930 року, Тете (так його називали в сім’ї - ред.) пережив перший напад бронхіальної астми - ця хвороба переслідувала його до кінця життя. Для відновлення здоров’я дитини сім’я переселилася в провінцію Кордоба - місцевість з більш здоровим гірським кліматом.

Батько дон Ернесто Гевара Лінч у лютого 1969 року розповідав:

«Своїх дітей я намагався виховати всебічно. І наш будинок був завжди відкритий для їхніх однолітків, серед яких були і діти багатих родин Кордоби, і робочі хлопці, були і діти комуністів. Тете, наприклад, дружив з Негрітою, донькою поета Каетано Кордоби Ітурбуру, що поділяв тоді ідеї комуністів, одруженого із сестрою Селії».

У 1964 році, розмовляючи з кореспондентом кубинської газети El Mundo, Гевара розповів, що він вперше зацікавився Кубою у віці 11 років, будучи захопленим шахами, коли в Буенос-Айрес приїхав кубинський шахіст Капабланка. У будинку батьків Че була бібліотека з кількох тисяч книг. Починаючи з чотирирічного віку Ернесто, як і його батьки, пристрасно захопився читанням, що тривало до кінця його життя. Молодий Ернесто читав в оригіналі французькою мовою і займався тлумаченням філософських робіт Сартра.

Він любив поезію і навіть сам складав вірші. Зачитувався Бодлером, Верленом, Гарсіа Лоркою, Антоніо Мачадо, Пабло Нерудою, творами сучасного йому іспанського поета-республіканця Леона Феліпе. У його рюкзаку, крім Болівійського щоденника, посмертно був виявлений зошит із його улюбленими віршами. Згодом на Кубі були видані двотомна і дев’ятитомна збірка ворів Че Гевари. Тете добре знав точні науки, такі як математика, однак обрав професію лікаря. Займався футболом у місцевому спортивному клубі Аталайя, граючи у запасній команді (не міг грати в основному складі, оскільки через астму йому час від часу був потрібний інгалятор).

Також він займався регбі (виступав за клуб Сан-Ісідро), кінним спортом, захоплювався гольфом і планеризмом, маючи особливу пристрасть до велосипедних подорожей (у підписі на одній зі своїх фотографій, подарованих нареченій Чінчіна, він назвав себе «королем педалі»).

Громадянська війна в Іспанії викликала значний суспільний резонанс в Аргентині. Батьки Гевари сприяли Комітету допомоги республіканської Іспанії, і були сусідами і друзями заступника прем’єр-міністра Негріна в уряді Іспанії до поразки Республіки Хуана Гонсалеса Агиляра, який емігрував до Аргентини і оселився в Альта-Грасії. Діти навчалися в одній школі, а потім у коледжі в Кордові. Селія - мати Че - відвозила їх щодня на машині в коледж. Видний республіканський генерал Хурадо, який гостював у Гонсалесів, бував у будинку родини Гевара і розповідав про події війни і дії франкістів та німецьких нацистів, що, на думку батька, мало вплив на політичні погляди Че.

У 1950 році Гевара найнявся матросом на нафтоналивне вантажне судно з Аргентини, побував на острові Тринідад і в Британській Гвіані.

У 1952 році Ернесто разом зі своїм братом Гранадо відправився в подорож на мотоциклі по Південній Америці. Вони відвідали Чилі, Перу, Колумбію і Венесуелу.

У 1953 році закінчив медичний факультет Національного університету в Буенос-Айресі, отримав диплом лікаря.

З 1953 по 1954 роки Гевара здійснив свою друге тривалу подорож по країнах Латинської Америки. Він побував у Болівії, Перу, Еквадорі, Колумбії, Панамі, Сальвадорі. У Гватемалі він взяв участь у захисті уряду президента Арбенса, після поразки якого оселився в Мексиці, де працював лікарем. У цей період життя Ернесто Гевара отримав своє прізвисько «Че» за характерний для аргентинської вигук Che, яким він зловживав в усному мовленні.

У 1955 році Че Гевара познайомився з Фіделем Кастро і незабаром вступив у його революційний загін. У грудня 1956 року група з 82-х революціонерів прибула на узбережжя Куби в провінції Орьєнте і почала атаку проти режиму Батісти.

У 1957 році Че Гевара став командувачем однієї з п’яти найбільших партизанських колон. 5 червня 1957 Фідель Кастро виділив колону під керівництвом Че Гевари в складі 75 бійців. Че було присвоєно звання команданте (майора). У листопаді 1958 року Гевара очолив партизанську атаку в провінції Орьєнте на урядові війська, в грудні колона Гевари захопила стратегічну точку в провінції - столицю місто Санта-Клара в центрі Куби. У 1959 році Батіста втік з країни, яка перейшла під контроль революціонерів.

Після перемоги революції Че Гевара отримав кубинське громадянство, був начальником гарнізону фортеці Ла-Кабанья (Гавана), директором Управління промислового розвитку країни, брав участь у підготовці аграрної реформи.

У листопаді 1959 - лютому 1961 був президентом Національного банку Куби.

У 1960 році Че Гевара на чолі економічної місії Куби відвідав країни соціалістичного блоку, в тому числі Радянський Союз.

У лютому 1961 був призначений міністром промисловості і главою Центральної ради планування Куби.

Че Гевара був одним з лідерів «Руху 26 липня», потім членом національного керівництва Єдиної партії соціалістичної революції.

У квітні 1965 року звернувся з листом до Фіделя Кастро про своє рішення продовжувати участь у революційному русі однієї з країн світу і покинув Кубу.

У листопаді 1966 року прибув до Болівії для організації партизанського руху.

Створений ним партизанський загін 8 жовтня 1967 року був оточений і розгромлений урядовими військами. Ернесто Че Гевара був поранений, захоплений у полон і наступного дня убитий.

11 жовтня 1967 року його тіло і тіла ще шести його соратників були таємно поховані біля аеропорту в Вальєгранді. У липні 1995 року було виявлено місце розташування могили Гевари. А в липні 1997 року останки команданте були повернуті Кубі, в жовтні 1997 року останки Че Гевари були перепоховані в мавзолеї міста Санта-Клара на Кубі.

1 квітня 1965 року, перед відправкою на «континентальну герилью», Че Гевара написав листи своїм батькам, дітям і Фіделю Кастро. Лист батькам:

«Дорогі люди похилого віку!

Я знову відчуваю своїми п’ятами ребра Росінанта, знову, одягнувши обладунки, я вирушаю в дорогу.

Близько десяти років тому я написав Вам інший прощальний лист.

Наскільки пам’ятаю, тоді я жалкував, що не є більше гарним солдатом і хорошим лікарем, друге вже мене не цікавить, солдат же з мене вийшов не настільки вже поганий.

В основному нічого не змінилося з того часу, якщо не враховувати, що я став значно більш свідомим, мій марксизм укорінився в мені і очистився. Вважаю, що збройна боротьба - єдиний вихід для народів, що борються за своє визволення, і я послідовний у своїх поглядах. Багато хто назве мене шукачем пригод, і це так. Але тільки я шукач пригод особливого роду, з тієї породи, що ризикують своєю шкурою, щоб довести те, що я маю рацію.

Можливо, я спробую зробити це востаннє. Я не шукаю такого кінця, але він можливий, якщо логічно виходити з розрахунку можливостей. І якщо так станеться, прийміть мої останнє обійми.

Я любив Вас міцно, тільки не вмів висловити свою любов. Я занадто прямолінійний у своїх діях і думаю, що іноді мене не розуміли. До того ж було нелегко мене зрозуміти, але на цей раз - вірте мені. Отже, резолюція, яку я вдосконалював із захопленням артиста, змусить діяти кволі ноги і стомлені легені. Я домагатимусь свого.

Згадуйте іноді цього скромного кондотьєра XX століття.

Поцілуйте Селію, Роберто, Хуана-Мартіна і Пототіна, Беатріс, всіх.

Міцно обіймає Вас Ваш блудний і невиправний син Ернесто».

У 2000 році журнал Time включив Че Гевару в списки «20 героїв та ікон» і «Ста найважливіших персон 20-го століття».

Зображення команданте є на всіх купюрах номіналом три кубинських песо.

Знаменитий у всьому світі двоколірний портрет Че Гевари анфас став символом романтичного революційного руху. Портрет був створений ірландським художником Джимом Фіцпатріком з фотографії 1960 року, зробленої кубинським фотографом Альберто Корда. На береті Че видно зірочку Хосе Марті, відзнака команданте, отримана від Фіделя Кастро в липні 1957 разом з цим званням.

8 жовтня на Кубі у пам’ять про Ернесто Че Гевару відзначають День героїчного партизана.

Че Гевара був двічі одружений, у нього п’ятеро дітей. У 1955 році він одружився із перуанською революціонеркою Ільде Гадеа, яка народила Геварі доньку. У 1959 році його шлюб з Ільдою розпався, і революціонер одружився із Алейдою Марч, з якою познайомився в партизанському загоні. З Алейдою у них народилися четверо дітей.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: