«Демографічна ситуація в Рівненській області

у січні–жовтні 2017 року

Чисельність наявного населення області, за оцінкою, на 1 листопада 2017р. становила 1161,3 тис. осіб. Упродовж січня–жовтня 2017р. чисельність населення зменшилася на 1453 особи.

Природний рух населення області у січні–жовтні 2017р. характеризувався зменшенням народжуваності та збільшенням смертності порівняно з січнем–жовтнем 2016р.

У січні–жовтні 2017р. кількість живонароджених в області була на 996 осіб меншою, ніж у січні–жовтні 2016р., рівень народжуваності знизився з 13,6 до 12,6 немовляти на 1000 наявного населення.

Народжуваність у сільській місцевості вища, ніж у міських поселеннях (відповідно 14,1 проти 10,8 особи на 1000 наявного населення).

У січні-жовтні 2017р. кількість померлих була на 35 осіб більшою, ніж у січні–жовтні 2016р., рівень смертності збільшився з 12,4 до 12,5 померлих на 1000 наявного населення.

Рівень смертності у сільській місцевості на 44,6% більше, ніж у міських поселеннях, і склав відповідно 14,6 проти 10,1 особи на 1000 наявного населення».

Статистика не весела, але варто звернути увагу не лише на рівень народжуваності та смертності, а й на фразу, що чисельність населення в області становить 1 мільйон сто шістдесят одну тисячу триста чоловік і те, що цю цифру супроводжує словосполучення «за оцінкою».

Проблема в тому, що останній перепис населення в Україні був проведений аж у 2001 році. Тобто давно. При цьому у фахівців якість перепису з самого початку викликала багато зауважень. Це, в першу чергу, стосувалось правдивості даних, які повідомляли переписувальникам. Річ у тім, що багато громадян, які на момент перепису перебували нелегально на заробітках, вписувалися, як такі, що живуть в Україні. Таким чином, навіть станом на 2001 рік повної картини чисельності населення ми не мали. З того ж часу ситуація із міграцією тільки загострилась. Практично система реєстрації громадян (колишня прописка) сьогодні не виконує своєї головної функції – надання оперативної інформації про чисельність населення того чи іншого населенного пункту. Крім того, масова еміграція як була мало контрольована, так і залишилась чорною дірою. Наприклад, навіть офіційні органи не можуть сказати скільки живе і працює українців в тій чи іншій країні. Нелегальна еміграція нікуди не поділась, а разом з легальним працевлаштуванням за кордоном вона стала справжнім стихійним лихом, бо чим менше реально працюючих людей в Україні, тим важче платити пенсії та інші соціальні виплати. Можна сказати більше – навіть в обласному центрі в нинішньому році вперше виник дефіцит робочих місць і це при тому, що нових виробництв у Рівному останнім часом не з’явилося.

Що ж далі? Зрозуміло, що скорочення працездатного населення у нас в області, як і цілому в Україні, буде продовжуватися, тому що рівень зарплат в нас і у наших сусідів несумісний, і люди будуть їхати на заробітки. Хто на кілька місяців, а хто й на завжди. При цьому останніх більшість. Таким чином платити навіть нинішні пенсії буде все важче і важче, а, враховуючи державну демографічну політику (це про 860 гривень на місяць на одну дитину), говорити про зростання рівня народжуваності у нас не доводиться. При цьому проблема з нестачею працездатного населення має всі шанси стати головною в Україні вже за кілька років…

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: