Бурштиновий апокаліпсис зупинить рекультивація

Рекультиваційні заходи із залученням субпідрядників проводитиме, зокрема, ДП «Бурштин України». Постанова Кабінету Міністрів передбачає, що в ході відновлення ґрунтового та лісового покривів порушених земель має бути видобутий бурштин, який ще лишився після кримінального видобутку. «Адже приватні старателі копають породу на глибину в середньому 2-5 метрів, хоча бурштин залягає на глибині до 10 метрів, - зазначив генеральний директор ДП «Бурштин України» Дмитро ТЯГЛІЙ (на фото). - Це розумний підхід, що має не тільки запобігти поверненню на відновлені ділянки нелегальних бурштинокопачів, а й забезпечити фінансовий механізм виконання пілотного проекту без залучення бюджетних коштів».

«Рятувати довкілля треба вже сьогодні, поки Полісся не стало зоною екологічного лиха»

- Кабінет Міністрів постановою № 1063 закріпив пріоритетне право на рекультивацію і довидобуток бурштину на порушених землях державного лісового фонду за Державним підприємством «Бурштин України» та Дочірнім підприємством «Укрбурштин» ПАТ «Державна акціонерна компанія «Українські поліметали». Який екологічний, соціальний та економічний позитив отримає Рівненщина від реалізації проекту, головним акцентом якого є не видобуток «сонячного каменю», а подолання жахливих для довкілля наслідків нелегального бурштинового промислу?

Дмитро ТЯГЛІЙ, генеральний директор ДП «Бурштин України»: - Це, передусім, відновлення земель державного лісового фонду, пошкоджених внаслідок незаконного видобування бурштину, припинення нелегальних копанок каменю-сирцю на рекультивованих ділянках лісу, зростання зайнятості місцевого населення на роботах з рекультивації та збільшення наповнення місцевих бюджетів за рахунок рентної плати.

- Дмитре Євгеновичу, чому, на Вашу думку, реалізацію пілотного проекту доручили державним підприємствам, а не органам місцевого самоврядування?

Дмитро ТЯГЛІЙ: - У Верхов­ній Раді України було подано два проекти законів про врегулювання ринку бурштину. В цілому протистояли дві концепції: контролювати видобуток бурштину монопольно через державу чи монопольно через комунальні підприємства, створені місцевими радами. Остання модель закріпила б усталену практику, проте саме в корупційній її складовій. Адже саме місцева влада, як правило, тісно пов’язана з тіньовим бурштиновим бізнесом. Ця концепція знайшла своє відображення в проекті закону Розенблата та Арешонкова. Проте в Раді прийнятий у першому читанні законопроект набув суттєвих змін. Наразі він є компромісним варіантом двох монопольних моделей і невідомо коли буде проголосований народними обранцями. А рятувати порушене довкілля, руйнуванню якого не зуміли запобігти місцеві ради, попри те, що користуються в населення довірою більшою, ніж центральна влада, потрібно вже сьогодні, поки Полісся не стало зоною екологічного лиха.

«Нашим субпідрядникам не так важливі комерційні ризики, як незаплямована репутація партнера»

- Відомо, що виконавці забезпечують реалізацію пілотного проекту за рахунок власних коштів та коштів субпідрядників. У постанові чітко виписаний механізм розрахунків з ними за виконану роботу, в основі якого - реалізація бурштину, видобутого на порушених нелегальними старателями ділянках лісу при їх рекультивації. Ваших партнерів не бентежить високий ступінь комерційного ризику? Адже значні кошти треба вкладати вже сьогодні, а скільки буде видобуто бурштину - невідомо, як невідомо і те, чи взагалі вони зможуть покрити свої затрати на участь у пілотному проекті.

Костянтин ВАЩЕНКО, помічник генерального директора ДП «Бурштин України»: - Нашим субпідрядникам не так важливі комерційні ризики - бізнесу без ризику не буває, як незаплямована репутація партнера. А ось її нам підривають деякі регіональні засоби масової інформації своїми фейковими публікаціями. Такими, як «журналістське розслідування» Дмитра Бондаря «КОРУПЦІЙНО НЕПРОЗОРА РЕКУЛЬТИВАЦІЯ: як на Поліссі реалізовують програму довидобутку бурштину з ушкоджених земель» (інформаційно-аналітичний портал «Четверта влада», 2 січня 2018 р.). «Бездоганної репутації не має жодне з підприємств», - безапеляційно характеризує її автор виконавців пілотного проекту. І далі продовжує: «Досвідчену компанію «Бурштин України» звинувачували у обмані через задекларовані невеликі обсяги видобутку - буцімто реально видобуваючи одну кількість компанія заявляла про значно менші об’єми. Ще одні звинувачення у бік підприємства лунали через роботу нелегальних копачів, які безперешкодно працювали прямо на території підприємства. Утім, - зізнався журналіст, - у розслідуваннях правоохоронців ні перше, ні друге не відобразилось».

Дмитро ТЯГЛІЙ: - Пане Дмитре, як ми могли «задекларувати невеликі обсяги видобутку», якщо власний видобуток бурштину «Бурштин України» не веде ось уже третій рік мого керівництва підприємством, через що має великі труднощі із забезпеченням виробництва сировиною. Але, як кажуть, проблеми індійців шерифа не хвилюють. «Четверту владу» більше турбує те, що «увесь цей проект опинився у руках керівників двох держкомпаній - нічим не обмежених у виборі підрядника. Утім, - наголошуєте ви, випереджаючи можливі судові позови, - жодних доказів того, що теоретичні корупційні ризики реалізуються - не було».

Сергій МАРТИНЮК, заступник генерального директора ДП «Бурштин України»: - Яка висока професійна якість журналістського розслідування в публікації, створеній за фінансової підтримки Уряду Канади через Департамент закордонних справ, торгівлі та розвитку (DFATD) за посередництва Інтерньюз-Нетворк»: «нічого не відобразилось», «жодних доказів не було», проте ділову репутацію підприємства підірвано брудними звинуваченнями. Прикро, що за кошти канадських платників податків, серед яких чимало нащадків етнічних українців, нівелюється інвестиційна привабливість нашого підприємства, закриваючи цим для України один із напрямків ефективної міжнародної співпраці.

«Ми оплачуємо послуги субпідрядника тільки тоді, якщо виходимо на певний прибуток»

- Чи бачить керівництво «Бурштину України» корупційні ризики в тому, що в постанові № 1063 не виписаний механізм конкурентного відбору підрядників - наприклад, через систему Prozorro?

Дмитро ТЯГЛІЙ: - А причім тут Prozorro? Є Закон «Про державні закупівлі», який чітко регламентує: є держзакупівля, є сума, що виділяється з державного бюджету, є сайт Prozorro, який публікує повідомлення про торги, є учасники торгів та їх переможець, який отримує держзамовлення. Але ж у нас немає бюджетного фінансування: нам ніхто ні копійки не дає. Той, хто бажає стати учасником пілотного проекту, повинен вкласти свої кошти - це чітко прописано в постанові № 1063 та угодах, які ми укладаємо із субпідрядниками. Тож про який конкурс може йти мова?!.

Сергій МАРТИНЮК: - Покажіть нам хоч одного потенційного субпідрядника, якому ми відмовили взяти участь у пілотному проекті рекультивації! Держлісагентство публікує карту пошкоджених земель. Усім бажаючим долучитися до виконання цього проекту ми пропонуємо вибрати ділянку, прийти до нас та укласти договір на рекультивацію земель з «Бурштином України» і лісівниками, після чого будемо разом працювати.

Костянтин ВАЩЕНКО: - Дмитро Євгенович багато часу приділяє тому, щоб знайти підприємців-субпідрядників, роз’яснити їм, що таке рекультивація, для чого вона проводиться і яких приблизно вимагає капіталовкладень. Навіть перший етап - експертно-екологічний висновок - обійдеться, залежно від площі порушеної території, 120-160 тисяч гривень і вже буде першим капіталовкладенням, яке підприємець зробить без 100-відсоткової гарантії на отримання прибутку. Ми оплачуємо послуги субпідрядника тільки тоді, якщо виходимо на певний прибуток. Тобто, знаходимо бурштин, добуваємо, обліковуємо і продаємо камінь-сирець, отримуємо кошти і лише після цього оплачуємо за виписаною в угоді формулою виконані субпідрядником рекультиваційні роботи.

«Повний абсурд у тому, що тендер на організацію громадських слухань проводить Мінекології»

- Чи доцільно проводити громадські слухання щодо виконання робіт, визначених Державним пілотним проектом з рекультивації? Одна справа, коли подібний захід відбувається в населеному пункті при обговоренні, наприклад, генплану: адже мати вільний доступ до генплану - право кожного громадянина. Інша - коли це стосується рекультивації земель не територіальної громади, а державного лісового фонду, порушених місцевими жителями, безпосередньо причетними до нелегального видобутку бурштину.

Костянтин ВАЩЕНКО: - Ваше питання не позбавлене здорового глузду. Та я хочу акцентувати увагу на матеріальному аспекті громадських слухань. Відповідно до правил оцінки впливу на довкілля, ми повинні через тендерну процедуру найняти юридичну особу - виконавця, який за наші кошти буде проводити ці громадські обговорення. Законодавство позбавляє наших представників можливості безкоштовно організувати збори громадськості. Прописані абсолютно нікому не потрібні витрати, які викликають справедливе обурення і в нас, і в наших субпідрядників.

Дмитро ТЯГЛІЙ: - Повний абсурд у тому, що тендер на організацію громадських слухань проводить Мінекології. Чи це не перебір з корупційною складовою? Субпідрядник має платити тому виконавцю, якого йому виберуть без його участі. А може він знайде фахівця, який організує ці непотрібні - яке відношення має територіальна громада до земель державного лісового фонду, які, відповідно до Конституції України, як і надра, належать усьому українському народу! - громадські слухання дешевше, ніж призначений «мотивованим» чиновником Мінекології переможець тендеру.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: