Тобто, за нормальною економічною логікою - галузь міжміських пасажирських перевезень повинна була б процвітати. Однак давно відомо - наша економіка йде своїм шляхом, і звичні закони економіки в нас не діють. Так, за даними Головного управління статистки в Рівненській області, за перші три місяці нинішнього року послугами пасажирського транспорту скористалось на 8,4% менше громадян ніж за перші три місяці 2017 року, а пасажиропотік за цей же період впав, аж на 23, 6%. Тобто, на далекі відстані люди почали їздити менше?
Чому? Відповідь доволі проста. З одного боку ми маємо ріст вартості самих поїздок. Якщо рік тому наприклад з Рівного до Сарн можна було доїхати за 50 гривень, то в квітні нинішнього року така ж поїздка вже коштує 60 гривень, і так по всіх міжміських маршрутах. Власники ж маршруток скаржаться на те, що їх бізнес стає збитковим. Тобто, вартість поїздок зростає, а рентабельність падає. І тут все просто. Транспортні засоби на наших дорогах ламаються часто, кожен ремонт - це прямі збитки. Перевезення «пільговиків» - збиток, який ніхто не компенсує, а ті ж ліцензії та інші дозвільні документи - не безкоштовні. Все разом змушує багатьох перевізників думати про те, чи варто взагалі залишатися на ринку регулярних пасажирських перевезень. Тобто, вже в короткотерміновій перспективі (рік - півтора) ми можемо стикнутися з проблемою з далеких дев’яностих, коли до багатьох населенних пунктів просто не ходив громадський транспорт, а це вже проблема соціальна.