Зробив неможливе

Сім’я КОНЮСЬКИХ із Дубровиці з радістю очікувала народження первістка. Однак пологи були важкими, а хлопчик народився кволим: важив усього 900 грамів. А коли Сергійку виповнився рік, він не міг рухати ні ручками, ні ніжками. Йому поставили діагноз: “дитячий церебральний параліч”.

До першого класу хлопчик не міг говорити, пересувався тільки на інвалідному візку, а потім... Потім сталося диво!

- Коли Сергійко підріс, він почав усвідомлювати, що не такий, як усі. Просив зайвий раз не виводити його на вулицю, адже дехто з “добрих” людей, нагадував сину, що він - інвалід, - пригадує мама хлопчика пані Людмила, - а це досить сильно травмувало дитячу психіку. Хлопчик замикався в собі. Єдиною радістю для нього було спілкування з тваринами. У нас жили канарки, папуги, хом’ячки, коти, навіть пітон, - пригадує мама Сергія. - Якось після чергової прогулянки син повернувся засмученим, але сповненим рішучості...

- Мені набридло бути не таким, як усі, - сказав Сергій. - Я поставив собі за мету стати на ноги і забути назавжди про свою хворобу.

Він це зробив!

...Сергій Конюський силою думки примусив пальці своїх рук та ніг рухатися. Поступово, з кожним днем його кінцівки набиралися життєвої сили. Згодом він, на подив усім, став на ноги. Не пройшло багато часу, і він заговорив. Батьки, лікарі, вчителі спочатку дивувалися нереально швидким темпам фізичного розвитку Сергія. У всіх на очах “слабенький” хлопчик перетворився на людину, не по-дитячому сильну духом. Сергій пішов до школи. У 2001 році відмовився від статусу “інвалід” (хоча у наш час деякі здорові люди вдаються до хитрощів, аби набути цього статусу і отримати пенсію).

...Сергій ніби знову народився. ВІН ЦЕ ЗРОБИВ! Нині ходить з однолітками до школи, записався у секцію бойового гопака. Перемагає на всеукраїнських змаганнях, прославляючи район спортивними здобутками. Вчиться грати на гітарі...

У світі немає нічого неможливого

Розмовляючи з симпатичним 15-річним юнаком, диву даюся. Не залишилося навіть натяку на хворобу: приємний співрозмовник, з яким можна поговорити на будь-які теми. Я б сказала, що цей юнак - справжній чоловік, а не дитина: по-дорослому розмірковує про подальші плани в житті: “Закінчу школу, здобуду професію, влаштуюся на роботу, одружуся...”. Правда, сокровенні мрії не озвучує, мовляв, можуть не здіснитися...

- Я вірю в сина. Він - справжній воїн життя, - додає мама Сергія. - Дякую за турботу та підтримку професіоналам з великої літери - заступнику головного лікаря Дубровицької районної лікарні Наталі МАЛАФЕЙ, невропатологу Дубровицької районної лікарні Володимиру ВЛАСЮКУ та всім, хто завжди був поруч із нами.

Сергій каже, що у світі немає нічого неможливого. Варто просто поставити перед собою мету і впевнено йти до неї. Ще Коельо у “Алхіміку” писав: “Якщо прагнеш чогось досягнути, весь світ буде сприяти здійсненню твоєї мрії”.