Все починається з... кухні

Він не знає, з чого вона починається? Та це ж і коневі ясно, що з кухні! Не поїж добре, - то й патріотизму ніякого не буде. Саме з харчування і починається в кожного із нас та батьківщина. Ще ти мале-малим, а вже смокчеш мамине молоко. Але добре, як та мама українка, то й дитина вже змалку почуває себе патріотом. А як вона росіянка, полячка, чукча або негритянка? То вже краще дитину відлучити від груді й давати йому пити молоко української корови.

Далі ви годуєте дитину українською кашею (тільки не зловживайте гречаною, а то стане патріотом стрибків у гречку). І борщиком українським напихайте, а ще картопелькою, - хай звикає, згодом це буде його мало не щоденна їжа. Голубці і вареники давайте зрідка, аби знало, що такі фірмові страви бувають в українців тільки по неділях і святах.

Щоправда, часи тепер такі, що свят і неділь вистачає, а вареників і голубців - ні. Їх успішно може замінити салат із лопухів. Лопухів в Україні не бракує. Робиться цей салат просто. Беруться два листки лопуха, кришаться, додається кілограм ковбаси, дві цибулини, п’ять помідорів, три огірки, один кабачок, сіль, перець, майонез. Спробуйте, - побачите, який смачний лопух росте в Україні!

Ні в якому разі не розбещуйте дітей салом, бо потім з них виростають справжні саломани. Саломанія в Україні і так досягає загрозливих розмірів. Так само, як і ковбасоманія. Але якщо даєте ковбасу, то не краківську там чи московську, а нашу львівську, дрогобицьку, а ще ліпше - ліверну.

Із ласощів давайте цукерки київської, одеської, львівської, тростянецької фабрик, бо якщо дитина ласуватиме снікерсами, марсами, ананасами, бананами, а не яблуками й грушами, то виросте анти-патріотом. Ви покажіть дитині, що американське яблуко навіть черв’як не їсть, - стільки там хімії, а наше яблуко навіть із шкідником корисне, бо вже якесь м’ясо є.

Отак годуйте свою дитину, і не забувайте приказувати: “Наші харчі - найкращі і найсмачніші у світі. І найдешевші”. Побачите, з неї виросте великий патріот української кухні і своєї батьківщини, бо любов до всього йде через шлунок. А хто цього ще не зрозумів, - хай трохи поголодує...