Почнемо з офіційної статистики. Вже після весняного карантину 51?% громадян України опинились за межею бідності. При цьому треба враховувати, що бідність у нас і, наприклад, бідність в країнах ЄС, це не одне й те саме. У нас бідні громадяни не можуть собі дозволити навіть повноцінно харчуватись і купувати нормальний одяг (до слова, секонд-хенди від карантину і локдауну не постраждали). Тому в кінці січня наша сфера послуг та розваг потрохи почала закриватись. Хоча тут є й інша причина. Рахунки за комунальні послуги виявились банально «непід’ємними» для багатьох суб’єктів малого бізнесу, у яких доходи через коронавірус впали, а суми в платіжках зросли. Приблизно 10?% малого бізнесу обласного центру не «вийшов з локдауну», а частина тих, хто пробує працювати, навряд чи дотягнуть до кінця опалювального сезону.
Однак, найбільша небезпека чекає в найближчі місяці будівельну галузь. Тут все серйозно. Якщо закриття сотні перукарень, магазинчиків та турфірм для Рівного річ неприємна, але за великим рахунком не дуже то і помітна, то крах будівельної галузі може стати справжньою катастрофою для економіки міста. По-перше, в будівельній галузі задіяні десятки тисяч містян, які годують свої сім’ї і сплачують податки. Це платоспроможні громадяни. Якщо вони «підуть на біржу праці», навряд чи наша система допомоги по безробіттю це витримає. Чому саме будівництво може «лягти»?
Тут, знову таки, потрібно згадати, що економічні закони діють в усі часи і в усіх країнах однаково. При падінні доходів у населення першими страждають ті ринки, де товари коштують дорого. Житло в першу чергу відноситься до таких товарів. При відсутності в кризу дієвої державної підтримки будівництва (дешеві кредити забудовникам, доступна іпотека, купівля квартир військовим, правоохоронцям, пільговикам) забудовники неминуче стикнуться з кризою перевиробництва. Тобто, квадратних метрів на ринку більше ніж тих, хто може їх придбати.
До речі, в країнах ЄС вже стикнулись з цією проблемою, і в деяких країнах Європи вже в кінці 2020 вартість нерухомості впала в три рази. Це при тому, що в більшості країн Європи діють програми стимулювання придбання житла. У нас програми, м’яко кажучи, не діють, і бідність населення зросла, а до того ж малий бізнес, який традиційно був одним із головних покупцем житла, постраждав настільки, що для більшості підприємців питання покращення житлових умов перестало бути актуальним. Ситуація складна і найближчі місяці ми будемо свідками цікавої боротьби девелоперів різного калібру із законами економіки. Чи вдасться їм залишитись «на плаву» і продовжити будувати, чи підуть вони у економічне небуття, стане зрозуміло вже дуже скоро.
Партнери 