Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1044 від 02.12.2021p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"



  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Квітень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
    1 2 3
4 5 6 7 8 9 10
11 12 13 14 15 16 17
18 19 20 21 22 23 24
25 26 27 28 29 30 31
Травень 2022p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2 3 4 5 6 7 8
9 10 11 12 13 14 15
16 17 18 19 20 21 22
23 24 25 26 27 28 29
30 31

Новини Рівне

#Ракурс житейський

Помирили й одружили

Помирили й одружили

Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все пережила, відболіла, відплакала, майже забула, а пробачити не змогла. Він не знав, як має їй глянути у вічі. Всі ці роки його мучила совість, почувався винним перед жінкою, котра була його першим і, схоже, єдиним коханням.

А кілька років тому однокласник Юрій, організовуючи зустріч випускників із нагоди тридцятиріччя закінчення школи, зателефонував Ігорю і сказав: «Я знаю, що ти не приїжджаєш через Світлану, але її не буде. Не виходить. Тож ми чекаємо тебе». Зі Світланою говорив так само: «Досить уникати зустрічей із нами через Ігоря. Він жодного разу не приїжджав і тепер відмовився. Сказав, що летить за кордон відпочивати. Вже має квитки. Тож чекаємо тебе».

Колишні однокласники саме збиралися на подвір’ї школи. Такий гамір зчинили, наче їм було по сімнадцять. «О, Ігорко! Невже? – вигукнула жартунка Леся. – Тридцять років не бачились! Якби не фейсбук, ми забули б, який ти на вигляд». Ігор підійшов до гурту, привітався. Упізнав тих, кого не бачив у соцмережах. Бо роки змінювали вроду, але не впливали на очі. Погляди товаришів сяяли юністю…

Раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Ігор озирнувся – і обімлів. Це була Світлана. Коли вона впізнала в гурті однокласників його – посмішка миттю зникла з її вуст. Очі спохмурніли. Ігор і Світлана майже одночасно зиркнули на Юрія. Він лише знизав плечима і розвів руками. Так, мовляв, сталося. А про себе подумав: «Може, нарешті помиряться».

Увійшли до школи, до свого класу. Хтось запропонував сісти за парти з тими, з ким сиділи колись. Ігор зі Світланою попрямували до третьої парти в середньому ряду. Мовчки зайняли свої місця. Класна керівничка, 78-річна Лідія Василівна, «опитувала» всіх за списком. Кожен розповідав про головне, що трапилося з ним за тридцять років. Дійшла черга до Світлани. Про неї всі знали небагато, бо ж вступила після закінчення школи до Львівського університету й у Львові залишилася. До мами, коли та ще жила, приїжджала рідко, а останні п’ятнадцять років – лише на цвинтар, на провідну неділю. Всі знали тільки те, що заміжня, має двох дітей.

«Я, як ви знаєте, у Львові, – сказала Світлана. – Працюю вчителькою української мови в гімназії. Синові двадцять п’ять, він уже одружений, скоро я стану бабусею. Дочка ще студентка, їй двадцять. А наш пес, лабрадор, уже старий. Йому одинадцять…»

Леся, жартівливу вдачу котрої життя нітрохи не змінило, спитала: «А якої породи твій чоловік?»

«Я розлучена», – відповіла Світлана – і серце Ігоря закалатало так, що мало не вистрибнуло з грудей. Він більше нікого не слухав. Думав, як заговорити зі Світланою, як вимолити її пробачення. Лідії Василівні довелося двічі повторити його прізвище, запрошуючи до слова.

«Ви всі знаєте, що я – інженер. Працюю в будівельній компанії у Харкові. Маю одного сина, одну невістку і одну внучку. Дружина померла».

Найперші класні пліткарки почали перешіптуватися. Ніхто ж не знав, що Світлана розлучена й Ігор удівець. Вочевидь, це сталося недавно. Чи давно? Хтозна. Батьки Ігоря вже багато років тому переїхали до дочки в інше місто. Тож на батьківщині він давно не бував. І родичів тут не мав. Ні в кого було про нього розпитати.

Уже під час застілля в кафе Ігор, перехиливши кілька чарок і набравшись сміливості, запросив Світлану до танцю. Мовчання важко опустилося їм на плечі. «Пробач мені», – мовив. «Давно пробачила», – збрехала. «Нам треба поговорити». – «Поговоримо…» Увесь вечір він спостерігав за Світланою і дослухався до того, що діялося в його серці. Він давно зрозумів, що все життя кохав тільки її, але водночас усвідомлював: до стосунків, які сам зруйнував, не може бути вороття. Світлана не простить зради. А нині, побачивши цю жінку вперше за двадцять вісім років та ще й довідавшись, що вона сама, вирішив бодай спробувати виправити ситуацію. Хтозна, чи матиме ще таку нагоду. Вистежив Світлану, коли вона стояла на терасі сама й розмовляла телефоном. Тихенько підійшов зі спини й накинув їй на плечі свій піджак. Завершивши розмову із сином, Світлана сказала: «Невістка ось-ось має народжувати. Переживаю… У неї складна вагітність». «Усе буде добре, – заспокоїв і взяв за руку. – Ходімо. Пройдемося стежками нашого дитинства».

Теплий липневий вечір спонукав до відвертості. Коли Ігор почав пояснювати, чому тоді так раптово зник, Світлана його перебила: «Я все знаю. Шкода, що не від тебе. Але сталося так, як мало статися». Їй раптом стало холодно і неприємно від згадки про зраду коханого. Той, кого вона любила так, як більше нікого в житті, припинив їй писати. А невдовзі його мама, ховаючи від сорому очі, пояснила: «Ігор одружується, Світланко. Ні про що не питай, бо сама нічого не знаю. Знаю тільки, що та дівчина вагітна…»

Незадовго Світлана теж вийшла заміж. Чоловік її був непоганим, але падким до інших жінок. Прощала, бо не любила. Та коли діти виросли, а він далі волочився з коханками їхнього віку – написала заяву на розлучення. Він і не опирався. Вони спілкуються, зустрічаються на свята, навіть обговорюють його теперішніх коханок. Ігор, слухаючи Світлану, гірко посміхнувся. У нього теж було багато жінок. І його Валя теж йому їх прощала. Вона все життя почувалася винною, що затягнула тоді його, п’яного, в ліжко, знаючи, що він має наречену. Не мала щодо нього жодних серйозних намірів, та коли завагітніла, то зробила все, щоб її дитина мала батька. І в деканат ходила, і своїх батьків привезла на виховну бесіду з майбутнім зятем.

А Ігор і не опирався. Він не міг собі дозволити, щоб його дитина зростала без тата. Розписався з Валею. Прокидаючись щоранку, уявляв: ось зараз розплющить очі, а поряд – Світлана. І шукав розради й забуття в обіймах інших жінок.

Валентина жила своїм життям. І лиш тільки тоді, коли вона важко захворіла, Ігор зрозумів: не така вже й погана в нього дружина, просто вона – не його жінка, він не зміг зробити її щасливою. Вочевидь, вони обоє покарані долею. Він – за те, що зрадив кохану дівчину. Вона – за те, що звабила чужого нареченого.

«Пробач, – укотре повторив, намагаючись зазирнути Світлані в очі. – Що б ти не казала, я відчуваю, що ти досі тримаєш на мене образу. Пробачила б, якби стала щасливою з іншим. Я щиро цього тобі бажав. Ти заслуговуєш щастя».

«У мене прекрасні діти, – відповіла. – Хіба це не щастя? Це найбільше жіноче щастя. Ходімо. Нас, певно, вже шукають…»

Повернули до кафе, хоча обом не дуже хотілося туди повертатися. Спогади роз’ятрили минуле. Вистояна ніжність поволі витісняла з душі Світлани образу. Їй навіть шкода стало Ігоря. А він боявся ще щось говорити, аби не злякати кохану. Радів, що вона не висмикує руки з його долоні. Цього було достатньо, щоби зігріти надію.

«О! А ми саме про вас говоримо! – вигукнув Юрій, щойно Світлана з Ігорем увійшли до банкетної зали. – Сідайте, наливайте. У мене є тост. Я… навмисне сказав телефоном кожному з вас те, що сказав. Мені дуже хотілося вас помирити – і все. Та коли ми дізналися про вас… Одне слово, тепер нам усім дуже хочеться вас іще й одружити! Ура!»

Усі почали аплодувати. Хтось гукнув «Гірко!» Світлана знітилася.

«Не можна було залишати вас без нагляду», – пожартував Ігор. «Це тебе не можна було без нагляду залишати, – кольнула Леся і додала не характерним для неї серйозним тоном: – Ми ще в школі розуміли, що ви створені одне для одного, а ти… Ех ти. Час виправляти помилки».

Ігор вдячно, по-дружньому її обійняв. Чомусь пригадав, як інколи передавав Лесею записки для Світлани. Коли тієї не було в школі чи коли вони не встигали домовитися про побачення. І при цьому завжди старався якось віддячити Лесі, чимось пригостити. А вона все жартувала: «Передам. А можу ще й помилки виправити. За окрему плату».

Леся, мовби читаючи його думки, сказала: «Свої помилки мусиш виправляти сам. Тут тобі ніхто не допоможе».

* * *

Уже два роки Ігор і Світлана одружені. Він переїхав до Львова. Прокидаючись щоранку, досі боїться розплющити очі, бо раптом не побачить поруч коханої. Раптом щастя йому просто наснилося…

02.12.2021Ліля КОСТИШИН.


Переглядів: 512

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1067 від 12.05.2022p.
¤ 
Зіткнення вантажівки з мікроавтобусом: травмувалося п’ятеро осіб

Зіткнення вантажівки з мікроавтобусом: травмувалося п’ятеро осіб

До лікарні госпіталізували двох осіб, один з них наразі перебуває у реанімації. Поліцейські продовжують працювати на місці події....

¤ 
Смертельна ДТП на Дубенщині

Смертельна ДТП на Дубенщині

Автопригода сталася восьмого травня близько 15:10 на автодорозі «Київ-Чоп» у селі Панталія Дубенського району....

¤ 
Фінансова підтримка Збройним силам України від Рівненщини – понад 173 мільйони гривень військового збору

Фінансова підтримка Збройним силам України від Рівненщини – понад 173 мільйони гривень військового збору

За 4 місяці цього року платники податків Рівненської області сплатили до державного бюджету 173,6 млн грн військового збору. Надходження платежу перевищили сплату січня-квітня минулого року на 16,2 млн гривень. Про це повідомив в.о. начальника Головного управління ДПС у Рівненській області Владислав Грабовий....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (14501)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (12855)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (10581)
• Допомога під час карантину [967] (10525)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (10371)
• Живи до ста! [965] (10027)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (9969)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (9963)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (9896)
• Бюджет і ми… [965] (9894)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (9853)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (9835)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (9770)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (9758)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (9724)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (9530)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (9313)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (9267)

ТОП-15 свіжого номера:

• Хто допоможе добровольцям? (117)
• Зіткнення вантажівки з мікроавтобусом: травмувалося п’ятеро осіб (64)
• Смертельна ДТП на Дубенщині (60)
• Чи небезпечно, якщо тиск різний на правій і лівій руках: в яких випадках варто звернутися до лікаря (57)
• Поради, які допомагають поліпшити здоров’я кишечника (57)
• Дієтологи розповіли, коли краще з’їсти яблучко – зранку чи перед сном (57)
• Вчені з’ясували, який вітамін найкорисніший для серця (55)
• На Рівненщині за вихідні виявили 91 особу в стані сп’яніння (54)
• Фінансова підтримка Збройним силам України від Рівненщини – понад 173 мільйони гривень військового збору (48)
• Поліцейські викрили старателів на незаконному видобутку бурштину (35)
• Хабарі за уникнення адмінвідповідальності (34)
• Викрав алкоголь та продукти із супермаркета (34)
• Лісівники області допомагають українським військовим та цивільним (33)
• Загинула під колесами маршрутки (32)
• Обміняв «валюту» у пенсіонерки (32)


 Партнери 
 
Рекламная газета "Об`ява" Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Об'ява
Pika.rv.ua
IРА Ракурс