Piвнe-Paкуpc - просто ЦIКАВА газета №1054 від 10.02.2022p.
Передплатний індекс:
23429
Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477
Додати у "Закладки"

Головна (Просто цікава газета) "Рівне-Ракурс"


  Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"

  ¤ Ракурс подій

  ¤ Ракурс політики

  ¤ Ракурс економiки

  ¤ Ракурс здоров'я

  ¤ Ракурс культури і освіти

  ¤ Ракурс спорту

  ¤ Ракурс кримінальний

  ¤ Ракурс житейський

  ¤ Ракурс інтимний

  ¤ Ракурс мандрівника

  ¤ Ракурс незвичайного

  ¤ Ракурс добрих порад

  ¤ Ракурс розваг


Пошук

RSS
Архів «РР»:
Січень 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
1 2 3 4 5 6 7
8 9 10 11 12 13 14
15 16 17 18 19 20 21
22 23 24 25 26 27 28
29
Лютий 2024p.
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1 2 3 4
5 6 7 8 9 10 11
12 13 14 15 16 17 18
19 20 21 22 23 24 25
26 27 28 29

Новини Рівне
QRcode

#Ракурс житейський

«Якщо буде треба – клич…»

«Якщо буде треба – клич…»

Віктор – студент медичного вишу був місцевим. Худенький, якийсь дивакуватий, він швидше за інших приходив на навчання, сідав у куточку і повторював домашні завдання. Не було у нього ні друзів, ні дівчини. Вчився дуже старанно, часто навідував бібліотеку, вивчаючи додатковий матеріал. Цікавився народною медициною.

Носив благеньке пальто і сіренький костюм старого пошиття. Дехто з однокурсників глузував з нього. Віктор, опустивши голову, ішов геть. Не вмів заступитись за себе, ні з ким не сперечався, був дуже скромний і мовчазний.

Якось, замислившись, він не почув запитання викладачки. Його погляд був зосереджений на Інні – найкрасивішій дівчині з їхнього курсу. Віктор таємно був закоханий у неї, присвячував їй свої вірші. Христина Семенівна – так звали викладачку – несподівано підійшла до хлопця. «Що ж я запитувала, Вітю?» – сказала роздратовано. Хлопець знітився, розгублено відкрив підручник, з якого випав аркуш паперу. Христина Семенівна підняла його, з єхидною усмішкою стала читати вголос. Серед студентів знявся гамір, який перелився у глузливий регіт – це була його власна поезія, яку Віктор написав для Інни. У нього засмикалися повіки, обличчя залив жар. Він простягнув тремтячу руку: «Ви не маєте права! Поверніть! Це – моє!» – вигукнув крізь сльози. Христина Семенівна поклала аркуш з віршем перед Інною. А потім тріумфально, піднявши голову, сказала: «Шукай, Вітю, собі рівних. Інночка – єдина дочка високопосадовця, а твоя матір, я знаю – рік за роком народжує. Мабуть, більше нічого й не вміє. Заледве кінці з кінцями зводите, але ж мати у вас – героїня!».

Наступного дня Віктор не прийшов на навчання. У нього стався нервовий зрив. Про це повідомила мати Віктора, яка завітала до вишу. «Так, живемо ми бідно, але гідно. І нема мені чого соромитись. Діти – моє щастя, сенс життя. Усі чудово вчаться, щонеділі до церкви ходимо, допомагаємо одне одному в усьому. Приміром, Віктор за свою стипендію не собі, а братам і сестрам подарунки купує. Про мене з батьком не забуває. Хіба це злочин – дітей народжувати? Утім, вам мене не зрозуміти – ви жодного не народили», – мовила жінка Христині Семенівні просто у вічі.

Викладачка стояла як вкопана. Нервово кліпала очима. Врешті, крізь зуби витиснула: «Ректору пожаліюся, що скандал вчиняєте». «А хіба правда скандалом називається?» – не хотіла відступати пані Віра – так звали матір Віктора.

З часом поступово забулася ця історія. Хлопець і надалі всього себе віддавав навчанню, а тихими ночами виливав свою любов до Інни у віршах. Вона погоджувалася: Віктор – хороший хлопець, але усвідомлення того, що він нижчої від неї верстви, забороняло її серцю розвивати якісь почуття чи бодай бути добрим другом. Інна змінювала своїх багатих прихильників, шукала нагоду пройтися з кимось попід руку мимо Віктора. Мовляв, бачиш – хто мені пара?

Віктор мовчки кивав головою в знак привітання, а потім довго сидів у задумі, виливаючи на папері свій душевний біль. Та одного дня чорним птахом прилетіла в дім Інни біда – в аварії загинув її батько. Віктор тяжко сприйняв цю новину. Хвилювався: чи впорається тендітна душа коханої з такою втратою? Після похорону підійшов до Інни. Легенько торкнувся її руки: «Прийми мої співчуття, Інночко. А якщо буде треба – клич». Дівчина обвела його здивованим поглядом і промовчала.

Після смерті батька Інна і надалі ні в чому собі не відмовляла. Очевидно, багатий татко заздалегідь подбав про своє чадо. Віктор зрозумів: кохання його безнадійне, але що робити із серцем, яке завмирає від її іскристого погляду, від думок про неї, які переслідують вдень і вночі?

Якось Віктору надійшло повідомлення про посилку. Здивувався. Вона була з цього ж міста: прізвище та ім’я – незнайомі. Чи не краще було б зустрітися і просто віддати посилку, подумав. І пішов на пошту. Великий пакунок його зацікавив і він зайшов у куточок скверика і розпакував його. Це була куртка чорного кольору, модного пошиття, з блискучими замками-змійками. В якусь мить у Віктора спалахнула думка, що, можливо, це якась помилка і слід віднести посилку назад, та з-під кишені випала записка: «Вітю, ця куртка – мого покійного тата. Він лише двічі її одягав. Шкода викидати, і я подумала – ти так бідно одягаєшся. Адресу вигадала. Словом, носи на здоров’я. Інна».

Хлопець перечитував і перечитував записку. І відчував, як сковує його тіло і паморочиться у голові. Перед очима замиготіли якісь чорні цятки, закружляло все довкола. Інна, Іннуся – дівчина його мрії, його муза – як вона могла так вчинити? Чого домагається? Принизити, знищити до тла? Він ледве поплентався додому. Сховав пакунок на балконі між старими речами. «Що з тобою, синку? Якийсь ти дуже блідий», – спитала мати. «Усе добре, мамо, просто – голова болить», – відповів Віктор. Він казав правду: у голові його гуло, здавалося, вона лусне від болю.

Наступного дня у дворі вишу стрілася йому Інна. Очевидно, навмисне чекала його. Віктор не зупинився, кивнув головою і пішов далі. Якийсь невідомий досі холод скував його серце, воно чомусь не стукотіло так сильно, як колись, коли бачив її.

Десь відкотилося і натхнення. З того дня Віктор перестав писати вірші.

На останньому курсі Інна вийшла заміж за сина батькового друга, який тепер зайняв його крісло. Віктор не сподівався і сам, що його приспані почуття знову забрунькують у душі і він буде гірко ридати за кущами жасмину, спостерігаючи, як щаслива пара виходить із РАГСу. А тут – ще й мати тяжко захворіла, і одного ранку вже не могла звестися з ліжка. Світ потемнів для Віктора, і він уже сам ніби не існував, коли домовину з маминим тілом понесли на кладовище. Працівники відповідних служб запропонували віддати трьох дітей молодшого віку в інтернат, на що Віктор і його старша сестра категорично відмовились. Сестра вже працює. Віктору до диплома не так багато часу, а там – роботу знайде. Діти з втратою матері ще більше згуртувались, розраджували одне одного, підтримували хворого батька.

… Минав час. Життя внесло свої корективи. Порозліталися діти, як пташенята, по світу. З батьком у рідному домі зосталася сім’я старшої сестри. Віктор переїхав у сусіднє місто, створив сім’ю, став хорошим хірургом.

У той день Віктор Васильович збирався додому швидше. Захворіла його дружина Світлана. Слід було забрати з садочка донечку Настуню. Уже зняв білий халат, як почув несміливий стукіт у двері. «Заходьте!» – сказав голосно.

До кабінету зайшла якась жінка. Щось знайоме видалось йому в її проникливому погляді, у родимці на правій щоці і тоненькій поставі. «Не впізнаєш мене, Вітю?», – спитала тихим голосом. Щось обірвалося у Віктора всередині: Інна! Невже це вона? І де тут взялася?

«Можна присісти?», – спитала. Віктор набрав номер виховательки, сказав, що трішки забариться, бо ще має пацієнтку, яка здалека приїхала. І звернувся до Інни: «Що ж, розповідай». Слово за словом жінка стала виливати свій жаль. Тепер вона одна. Мати померла, а чоловік, дізнавшись, що важкохвора, залишив її. Дітей Господь не дав. Лікарі радять їй оперуватись, а коштів у неї – нема. Домашні статки, що залишили покійні батьки, швидко розтанули. Подруга порадила їй поїхати до Віктора. Він – чудовий хірург, може, чимось зарадить їй. Врешті, чи не він колись сказав їй: «Якщо буде треба – клич».

По обличчю Інни текли струмочками сльози: «Я винна перед тобою, Вікторе. Заможні батьки ні в чому мені не відмовляли. Мабуть, тому і росла егоїсткою, не розуміла біди. Пам’ятаю, як ти очі ховав, коли куртку тобі переслала. Навіщо я це зробила – не знаю й досі. Тебе принизила, а сама королевою почувалася! А нині – король ти. Здоровий, авторитетний, успішний, не самотній, як я. Що скажеш, Вітю?».

Віктор Васильович став нервово стукати пальцями по столі. У садочку його чекає донечка, а тут – на його відповідь Інна, його перше кохання, нездійсненна мрія, хвора, немічна, якій дуже важко. З перехопленим диханням він сказав: «За куртку я простив тобі давно, Інно. В той день, коли віддав її якомусь старенькому, що жебракував біля церкви восени без верхнього одягу. Він плакав і дуже дякував. І побажав мені щастя в житті. А щодо твоєї операції… Нічого ціннішого від здоров’я у житті немає. Гадаю, тепер ти це зрозуміла. Гаразд, я прооперую тебе. Після додаткового обстеження. Безкоштовно. Витри сльози. Не плач. Усе ще буде у тебе добре…»

10.02.2022Марія МАЛІЦЬКА


Переглядів: 793

Версія для друку

Коментарі (0):


Система Orphus

Додайте коментар:

защитный код

Анонсовані статті свіжого № 1158 від 28.02.2024p.
¤ 
Ударив скляною пляшкою та пограбував

Ударив скляною пляшкою та пограбував

Слідчі Рівненського РУП повідомили про підозру 38-річному зловмиснику за фактом грабежу, вчиненого в умовах воєнного стану. Суд обрав йому запобіжний захід у виді тримання під вартою....

¤ 
На Рівненщині працює унікальне підприємство легкої промисловості

На Рівненщині працює унікальне підприємство легкої промисловості

Рівненська фабрика нетканих матеріалів – єдине в Україні підприємство з виготовлення полотен різними способами виробництва. Від тканин з пластмасових пляшок до продукції з поліестеру....

¤ 
Холодильники, пральні машини та генератори.

Холодильники, пральні машини та генератори.

76 одиниць техніки надійшло для Рівненщини від Підляського воєводства...

¤ 
У Рівному відновили мурал,

У Рівному відновили мурал,

присвячений пам’яті Героїв Небесної Сотні

Герої Небесної Сотні стали першими, хто віддав своє життя за свободу свого народу. «Їх імена назавжди залишаться в пам’яті рівнян», – каже секретар Рівнеради, виконувач обов’язків міського голови Рівного Віктор Шакирзян....

¤ 
На Рівненщині перша аптека на колесах їздитиме Зарічненщиною

На Рівненщині перша аптека на колесах їздитиме Зарічненщиною

Мобільна аптека функціонуватиме виключно у сільській місцевості, де відсутні стаціонарні аптечні пункти. Вона буде функціонувати як транспортний засіб ліцензіата. Мобільний пункт відпускатиме лікарські засоби за рецептом та без нього....

¤ 
Кличко на Мюнхенській конференції з безпеки: «Україна і ЗСУ переживають критичний момент. Допомога була потрібна ще позавчора!»

Кличко на Мюнхенській конференції з безпеки: «Україна і ЗСУ переживають критичний момент. Допомога була потрібна ще позавчора!»

Мер Києва Віталій Кличко під час Мюнхенської конференції зустрівся з сенаторами та конгресменами США. Наголошував на необхідності продовження допомоги нашій державі. Про це Кличко повідомив у своєму Telegram-каналі....





Найпопулярніші статті:

• Розшифровка аналізу крові: [841] (20837)
• Як позбутися шпори на п’яті [850] (17012)
• Масштабна спецоперація на Рівненщині: викрили мережу «реабілітаційних центрів» [965] (14288)
• Допомога під час карантину [967] (14207)
• Коли відкриються рівненські садочки? [965] (14051)
• Чому не варто кип’ятити воду двічі [964] (13856)
• Рівнян запрошують на дитячий кінофестиваль «Children Kinofest» онлайн [965] (13727)
• 4 способи, як перевірити масло на натуральність [964] (13697)
• Живи до ста! [965] (13688)
• У Здолбунові підпалили авто підприємця [965] (13657)
• Бюджет і ми… [965] (13613)
• Щоб овочі в холодильнику були тривалий час свіжими, помістіть туди звичайну губку [964] (13594)
• Що робити, якщо дитину покусали комарі [965] (13478)
• Аудитори Рівненщини з початку року попередили порушень за процедурою закупівель на понад 72 млн грн [965] (13393)
• У Сергія Притули вкрали взуття в поїзді: як викручувався ведучий [964] (13385)
• Про здобутки Рівненщини - у річницю президенства Володимира Зеленського [965] (13342)
• ЗНО під час карантину: як складати? [964] (12945)
• «Перевірка» на коронавірус коштувала пенсіонерам понад 10 тисяч гривень [964] (12924)

ТОП-15 свіжого номера:

• На Рівненщині триває будівництво нового корпусу обласного госпіталю ветеранів війни (400)
• На Рівненщині перша аптека на колесах їздитиме Зарічненщиною (88)
• Ударив скляною пляшкою та пограбував (87)
• Кличко на Мюнхенській конференції з безпеки: «Україна і ЗСУ переживають критичний момент. Допомога була потрібна ще позавчора!» (85)
• У Рівному відновили мурал, (83)
• Холодильники, пральні машини та генератори. (81)
• Чому при зміні погоди ниють суглоби? (81)
• На Рівненщині працює унікальне підприємство легкої промисловості (80)
• Коли можна ігнорувати напис на етикетці «тільки ручне прання»? (78)
• 8 хитрощів з содою для полегшення побуту (75)
• Мідії в соусі «блю-чиз» (74)
• Як вибрати безпечну зубну пасту? (73)
• Натуральна маска-скраб для обличчя: шкіра буде оксамитова, як у немовляти (73)
• Лікарі розповіли про головну помилку під час вимірювання артеріального тиску (72)
• Часник, сіль та інші спеції, які краще розкривають смак кави (70)


 Партнери 
 
Перший інформаційний канал Інтерес .
 Газета 
 

Реклама в газеті | Лист редакторові | RSS | Передплата газети

Про нас | Відгуки | Розсилка | Реклама на сайті| Реклама в газеті

© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено.


 Інформація 
 
Головний редактор - Конєв В.Л.,
тел.(098)0565477, (096)3950057

Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється

Наші сайти:
Pika.rv.ua
АІ "Ракурс"