Кожен робить свій вибір

Ми з моєю молодшою ??сестрою Надією вийшли заміж із різницею в місяць. Першою вийшла заміж я, а потім моя сестричка. Коли я виходила заміж мені було двадцять шість, а моя сестра була молодша від мене на два роки. Ми з моїм чоловіком до весілля не жили разом, а моя сестра з нареченим прожили рік.

– Молода сім’я має жити від батьків окремо. Я не зможу жити, якщо мати заправлятиме моїм життям. Мій Денис також проти того, щоб із тещею жити. Ми вирішили, що спочатку поживемо на орендованій, а поки що відкладатимемо на іпотечний внесок. – Любила повторювати Надя.

Ми з чоловіком дотримувалися іншої думки. Ми вирішили, що перші кілька років поживемо з моєю мамою, а потім купимо власне житло в іпотеку.

Мати нас пустила і сказала, що в нас так вдасться швидше накопичити перший іпотечний внесок.

У мого чоловіка характер спокійний. Він без проблем мирився з деякими вимогами та цікавістю тещі. Ми оплачували більшу половину за комунальні платежі, а також усі необхідні побутові потреби.

У нас, звичайно, виникали дрібні непорозуміння, але ми їх намагалися завжди вирішити мирним шляхом.

Я впевнена, що такі дрібниці не повинні стати причиною великої “бурі”. Ми прожили з моєю мамою цілих три роки. Я сподівалася, що максимум через два роки ми зможемо вже купити власну житлоплощу, а потім і про дитинку подумати.

Мати весь час питала, коли ми її зробимо бабусею, але ми розуміли з чоловіком, що спочатку треба мати власний будинок.

Мати погоджувалася, а потім скаржилася на те, що у моєї сестри та її чоловіка дуже багато грошей йде на те, щоб платити за орендовану квартиру.

Проте я вважала, що головною причиною того, що сестра не має грошей, є те, що вона з дитячих років була марнотратом. Вона не вміла ніколи накопичувати. Наприклад, я за рік назбирала на нові навушники, а моя сестричка витрачала все, що їй давали на кишенькові витрати на купівлю солодощів.

Після нашої з мамою розмови прийшла сестричка з чоловіком, і вони нам повідомили, що у них незабаром буде малюк. Ми трохи розслабилися випили чаю з печивом, а потім сестричка і сказала:

– Ти не думала про те, що це якось не чесно, що ви з чоловіком у нашої матері живете, а нам доводиться витрачатися на орендоване житло.

– Та ти сама так вирішила. Ти що забула? Ти ж казала, що молода сім’я має окремо жити. – Запитала тоді я родичку.

– Та я й не змінила своєї думки, у мене просто змінилися обставини. Ти розумієш, що я чекаю дитину, а отже, збирати на покупку свого житла зараз не зможу. Я вам пропоную, пожити трохи на орендованій квартирі, поки у нас з фінансами не налагодиться, а ми на якийсь час переїдемо до матері.

– Я не збираюся переїжджати, – відповіла я тоді сестрі, – адже ми з мамою відразу про все домовилися. Те, що ти при надії – це твій вибір і твоє рішення. Ми з чоловіком вирішили, купимо квартиру.

Тоді мати також стала на мій бік, вона вже звикла з нами жити, і їй було з нами комфортно. Моя сестра дуже химерна і чоловік у неї такий самий. Та й наша мати вже у тому віці, коли спілкування з онуками має бути епізодичним, але як мама так і я розуміли, що сестра перекладе усі турботи про малюка на неї.

Проте сестричка і не думала здаватися. Вона почала дзвонити матері і весь час скаржитися. Мати відбивалася від сестри протягом чотирьох місяців, а потім здалася.

Мама стала на бік сестри після того, як ту поклали на деякий час в клініку. Мати почала нам говорити, що може ми займемо суму, яка нам потрібна і купимо собі житло?

Коли ми з’їжджали від матері, то я їй сказала, щоб вона мені не скаржилася потім на те, як їй важко живеться із сестричкою. Ми купили квартиру за місяць до того, як сестра стала мамою.

Через два-три місяці мати почала дзвонити і скаржитися на те, що вона втомилася від Наді та її чоловіка. Я тоді матері сказала, що вона свій вибір зробила, а бути для неї жилеткою я не збираюсь!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: