Померла легендарна американська співачка Тіна Тернер

Її звали Анна Мей Буллок і народилася вона у 1939 році у місті Браунсвілль, штат Теннессі. Її коріння - сама сіль чорної Америки. Дід і бабка служили в баптистській церкві, тож ранні музичні навички вона набула у церковному хорі. При цьому фізичної праці в її житті теж було надлишку, їй навіть доводилося чухати бавовну, що цілком відповідало традиційному образу блюзмена. Але не "блюз-вумен".

У 16 років Анна Мей Буллок переїхала до матері до Сент-Луїса. На той час її батьки давно розлучилися і жили окремо від дітей. Після смерті бабусі Ганни її матері довелося взяти на себе відповідальність за дочок. Проте Ганні вже було набагато цікавіше у нічних клубах, ніж удома. В одному з них вона познайомилася з музикантом Айком Тернером, лідером гурту Kings Of Rhythm. У 18 років вона вже була провідною та центральною вокалісткою його шоу, а через п'ять років, з 1962 року – дружиною.

У перші 20 років кар'єри Тіна Тернер повністю залежала від чоловіка – фізично, матеріально та творчо. Айк Тернер був чудовиськом. Він бив її розтяжками для черевиків і вішалками для одягу, а потім ґвалтував у спальні, яка з того часу снилася їй у страшних снах. Безумство Тернера було багато в чому засноване на невгамовному марнославстві. Айк Тернер був автором пісні "Rocket 88", яка вважається однією з перших, написаних у жанрі "рок-н-рол". До «батьків рок-н-ролу» Айка Тернера не включали з суто формальної причини: на обкладинці синглу значилося ім'я саксофоніста його групи Джекі Бренстона, який записав вокал.

Образа роками з'їдала Тернера зсередини. А тут раптом з'ясувалося, що молода дружина привернула увагу аудиторії. Вважається, що дівчата з The Ikettes, вокальної секції акомпануючого складу Айка Тернера, створили канони сценічного шоу того часу, і навіть сам Мік Джаггер багато чого у своєму сценічному стилі «змалював» у них. Тернер наполіг на тому, щоб на всіх платівках та афішах значилося «Айк і Тіна Тернер». Попередити Анну Мей про зміну імені він не вважав за потрібне — просто поставив перед фактом. Айк Тернер був настільки жорстоким і непередбачуваним, що одного разу співачка навіть спробувала звести рахунки з життям, випивши кінську дозу валіуму. Коли вона втекла від Тернера, єдине, що вона забрала з собою, було ім'я «Тіна».

У період їхньої співпраці народилися найнеймовірніші ритм-енд-блюзові та рок-н-рольні хіти десятиліття. А найкраще Тіні та Айку мали переробляти шлягери провідних рок-гуртів — The Beatles, The Rolling Stones і Creedence Clearwater Revival. Тоді ж, у 1960-х, вони почали отримувати перші номінації на Grammy. Перший тріумф був у 1972-му, коли Айк та Тіна нарешті отримали нагороду, якою удостоїлася їхня версія пісні Creedence Clearwater Revival «Proud Mary». А останнім спільним хітом Айка та Тіни була пісня Nutbush City Limits, яка потім стала однією з її візитних карток і багаторазово перероблялася і ремікширувалася.

Незважаючи на все своє безумство, яке виражалося у зловживанні наркотиками і буквально в діагнозі «біполярний розлад», Айк Тернер встиг запустити сольну кар'єру Тіни Тернер і навіть її кар'єру в кіно. З його подачі вона отримала роль в екранізації рок-опери The Who Tommy. Після цього вийшов альбом, названий на честь екранного персонажа співачки - Acid Queen. У ньому серед іншого була розкута та винахідлива кавер-версія пісні Led Zeppelin "Whole Lotta Love", яка вкотре показала, наскільки глибоко відчуває Тіна Тернер саму суть сучасної музики.

У середині 1970-х Айка Тернер все ще мав великі плани щодо дуету. Однак після його чергового зриву, який супроводжував рукоприклад, Тіна Тернер просто з'їхала від нього в готель через дорогу. Справа була в Далласі, у неї в гаманці було 36 центів та кредитна картка з бензоколонки. Айку Тернеру довелося скасувати їхній спільний тур, і Тіна Тернер ще довго відправляла йому гроші на виплату боргів та податків.

Два сольні альбоми, випущені Тіною Тернер, не стали проривом. Проте молодий продюсер Роджер Девіс повірив у неї, коли побачив на концерті в Лас-Вегасі. Було видно неозброєним оком: вона хотіла стати у чорній музиці і водночас у жіночій музиці тим самим, чим Мік Джаггер став у чоловічій та у білій музиці — стадіонним рок-артистом №1. Роджеру та Тіні був потрібен контракт із мейджор-лейблом. Але мало хто розумів, що вона є без Айка Тернера. І тоді Роджер Девіс прийшла в голову думка про інтерв'ю журналу People, в якому Тіна Тернер розповіла б про ті приниження, які вона терпіла в шлюбі з Айком. Поворот у кар'єрі Тіни Тернер відбувся не через пісню чи альбом, а після інтерв'ю з розповіддю про сімейне насильство.

Самостійна кар'єра Тіни Тернер могла не скластися, якби вона не самороздяглася перед читачами People. Все зімкнулося в одній точці: унікальний голос, неймовірний сценічний талант, потужний репертуар, PR та менеджмент.

Після інтерв'ю People Роджеру Девісу зателефонував Джон Картер із компанії Capitol і запропонував контракт. Першим альбомом Тіни Тернер на Capitol був "Private Dancer" з піснями The Beatles, Ела Гріна, Марка Нопфлера, Девіда Боуї та дуету "Чін і Чепмен". Це була миттєва класика, альбом увійшов у Top-5 по всьому світу, а Тернер закріпила успіх, знявшись у «Божевільному Максі 3».

Вершиною сольної кар'єри Тіни Тернер став альбом Foreign Affair (1989), який відразу після виходу очолив британський чарт — Тіну без Айка в Англії завжди любили більше, ніж удома. Цей альбом легально вийшов на радянській фірмі "Мелодія". Серед іншого наші співвітчизники почули у виконанні Тіни Тернер пісню The Best, яку раніше без особливого успіху виконувала Бонні Тайлер. The Best у версії Тіни Тернер — абсолютна вершина, де стерті кордони між рок- та поп-музикою, чорним та білим, чоловічим та жіночим. На цю вершину Тіна Тернер піднялася у віці 50 років, пліч-о-пліч з молодим коханим Ервіном Бахом.

У 1990-ті Тіна Тернер повернулася до чартів Старого Світу з піснею з бондіани Golden Eye та альбомом Wildest Dreams, над яким працювали Стінг, Pet Shop Boys, U2, Тревор Хорн і навіть Антоніо Бандерас. У рамках турне на його підтримку вона заїхала і до Росії. То була відшліфована до блиску робота — і остання, на яку звернула увагу по-справжньому широка публіка. Згодом шоу-індустрія почала обтяжувати Тіну Тернер. Вона сотні разів розповіла історію своїх стосунків з Айком Тернером, у тому числі на кіноекрані та у мемуарах. У новому столітті нову музику вона практично не випускала, але продовжувала гастролювати, встановлюючи рекорди з продажу квитків.

2007 року помер Айк Тернер. Прес-служба Тіни Тернер випустила таку заяву: «Тіна знає, що Айк пішов із життя сьогодні. Вона не мала жодних контактів із ним протягом 35 років. Жодних подальших коментарів зроблено не буде».

Наприкінці 2000-х Тіна Тернер вирушила у велике прощальне турне, а потім разом із Ервіном Бахом оселилася у Швейцарії, чиє громадянство прийняла 2013-го. В останні 10 років її обтяжували будь-які контакти, крім сімейних. У неї виявили рак кишечника, потім почалися проблеми з нирками, Тернер задумалася про евтаназію, але Ервін Бах віддав їй свою нирку. 2018 року Тіна Тернер з'їздила до Нью-Йорка на прем'єру мюзиклу «Тіна», але насправді це було прощання з Америкою.

Тіна Тернер не просто записувала хіти та давала концерти. Вона реалізувала свою мрію — гастролювала стадіонами нарівні з The Rolling Stones і Майклом Джексоном. Вона була першою чорною жінкою, яка досягла таких успіхів, і першою жінкою в принципі, доки на цю сходинку не застрибнула Мадонна. Вона була однаково чудова у роках і в поп-музиці, у вокалі та в сценічному русі, у танцювальній музиці та драматичних баладах. Фігур такої величини та значущості в масовій культурі залишилося мало, а незабаром не залишиться зовсім.