У Рівному відновили мурал,

Саме тому Благодійна організація «Фонд Віктора Шакирзяна» взяла на себе відновлення пам’ятного муралу, присвяченого подвигу Героїв Небесної Сотні, розташованого поруч з органним залом.

Створений свого часу за ескізом відомого рівненського музиканта і художника Юрія Журавля, цей мурал з якоїсь причини не був переданий на баланс жодній з організацій, і під впливом природних факторів, з часом майже повністю втратив презентабельний вигляд. Тепер, завдяки рівненському художнику Андрію Шостаку і коштам вищезгаданого Фонду Віктора Шакирзяна, мурал, присвячений пам’яті Героїв Небесної Сотні, було відновлено.

«Мій син завжди був патріотом, тому без сумнівів став на захист європейських цінностей та розвитку України незалежно від москви. Він ніколи не «кидав слова на вітер», завжди дотримувався свого слова. Ніколи не говорив «за спиною», завжди обурювався неправді. В Олександра завжди було загострене почуття справедливості. Мужній, сильний, як особистість, незалежний та вічний борець з неправдою», – саме такими теплими спогадами ділиться Володимир Храпаченко про свого сина, Героя Небесної Сотні – Олександра Храпаченка.

Він загинув 20 лютого 2014-ого року від кулі снайпера, що потрапила у ключицю, пройшла легені та застрягла у печінці. Смерть Героя настала миттєво. Поруч з 106-ма мужніми патріотами країни Олександр є Героєм Небесної Сотні. Тоді, десять років тому, високою ціною людських життів Україні вдалося відстояти демократичний вектор європейського розвитку держави.

Серед полеглих на Майдані Героїв було троє патріотів з рівненської громади. Окрім Олександра Храпаченка – це Валерій Опанасюк та Георгій Арутюнян. Вони були різні за віком, мали різні життєві долі, але їх в той час об’єднало одне – прагнення змін в країні та кращого майбутнього для прийдешніх поколінь у вільній і незалежній Україні.

А ще їх об’єднувала жертовність та самопожертва. Адже Георгія Арутюняна вбили, коли той прямував до поранених, аби допомогти…Він просто йшов з дерев’яним щитом витягати поранених, а в нього почали стріляти. І він йшов, розуміючи, що хлопців відстрілюють. Але не міг вчинити інакше.

Валерія Опанасюка ті, хто був на Майдані, пригадують, як турботливого батька, який цілими днями чергував на барикадах, допомагав новоприбулим протестувальникам. Якщо хтось легко вбраний, завжди сам шукав і пропонував тепліший одяг. А сам ходив завжди, навіть у найлютіші морози, в сіренькій утепленій кофтині, в якій і приїхав. Він теж загинув, рятуючи інших, снайперська куля влучила йому в серце, коли він витягував поранених з передової.

– Попри те, що минуло 10 років, ми щиро співчуваємо кожній родині, яка в ті трагічні дні лютого 2014-ого року втратила на Майдані сина, чоловіка, батька, брата. Ми пам’ятаємо кожного Героя, їх подвиг – назавжди залишиться в нашій памяті, – говорить Віктор Шакирзян. – В пам’яті українців герої житимуть вічно. Вічна пам’ять Героям Небесної Сотні!

Прощання з трьома Героями Небесної Сотні стало однією з найтрагічніших сторінок у історії Рівного. Такого масштабного поховання наше місто ще не бачило. Живим коридором на плечах три труни із загиблими Героями Небесної Сотні пронесли з приміщення театру до майдану Незалежності. Дорогу встеляли квітами, які кидали люди під ноги. Тоді всі не соромилися сліз та вигукували «Слава Героям!».

Через 10 років, Небесне військо поповнюється все новими Героями, які тримають над нами небо…А серед них найпершими стали саме Герої Небесної Сотні…

За повідомленням пресслужби

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: