Шукала коханого, а знайшла... брата!

Все почалося як завжди. Привітання, перші спроби познайомитись, перші смайлики та віртуальні поцілунки... Вони дивувалися тому, наскільки відчувають і розуміють один одного. Обоє невиправні романтики та книгомани.

Нарешті насмілилися зробити сміливий крок - зустрітися. “Очна ставка” мала відбутися в одному з місцевих рівненських кафе.

...Він побачив її в момент, коли Ірина схилилася над книгою Фредеріка Бегбеде. Йому здалося знайомим її волосся, що спадало на плечі. І голос... Просто такий самий, як у його матері! У свою чергу дівчина, спілкуючись із хлопцем, теж почала помічати в ньому близькі риси.

Розмовляли про все на світі. Діалог потихеньку перейшов на тему сім’ї та рідних. Виявилося, що і він, і вона - родом з одного району Рівненщини. А коли випадково назвала дівоче прізвище матері, юнак зрозумів, чому вони були так схожі. Його дідусь теж мав таке саме прізвище...

Колись дід, розповідаючи сімейні таємниці, рідко, але згадував про свою молодшу дочку, з якою їх розлучила жорстока доля. Точніше не доля, а їх впертість та егоїзм. Батько з дочкою не спілкувалися вже 25 років. І хоча в нього були ще син та дочка, на старості дідусь частіше згадував про неї...

Звичайно, все це двоюрідний брат виклав сестрі. Вони довго сміялися і дивувалися винахідниці-долі, яка звела їх разом. Хай вони не знайшли кохання, як хотіли. Вони отримали більше - зустріли справжні споріднені душі, та ще й по крові.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: