Графіка Руслана Антоненка

Їхні сюжети мали б здаватися банальними, якби не виваженість творчої думки, викладеної мінімальними художніми засобами, відсутність зайвих подробиць і водночас філігранна “пробробка” деталей - словом, граничне самообмеження, яким автор утримує примхливу власну фантазію в рамках єдиного мистецького і філософського задуму.

Не останню роль відіграють підписи до графічних мініатюр, які спрямовують думку глядача у потрібне русло.

- Спочатку я малював свої картини, - розповідає Руслан, - чорним по білому, залишаючи незайманою більшу частину аркуша. Потім побачив: якщо зробити фон чорним, композиція стає більш виразною, привертаючи увагу глядача до головних персонажів твору.

- А ти пробував створювати картинки за допомогою комп’ютерних графічних програм? Наприклад, найпростішої - Paint, яка дає змогу одразу залити фон чорним, а потім по ньому вести білу лінію?

- Справа в тому, що не так важливо, чим ти малюєш. Головне, це те, що саме хочеш намалювати. Я роблю це спочатку простим олівцем на папері, а потім наводжу лінії тонкою гелевою ручкою.

- Виглядає так, ніби це надруковано з гравюри. Я бачу тут міфічні і біблійні сюжети, щось готичне. Чому ти обираєш саме таку тематику?

- Справді, тут присутні готичні мотиви. Коли побачив гравюри Альбрехта Дюрера, вони мене так вразили, що захотілося зробити щось подібне. Весь час вчуся у майстрів минулого. Втім, водночас постійно експериментую, шукаю щось своє - теми, сюжети. Прагну малювати не просто жанрові картинки із зображенням людських фігур чи тварин, а намагаюся створити певні образи, символи.

- Ти міг би зробити гарні ілюстрації до збірки поезій. Часом, не пишеш вірші?

- Ні! Вірші нехай пишуть поети.

- Але твої підписи до картин - це справжні “білі” вірші. В усякому разі, вони метафоричні, сповнені філософського змісту. Що тебе надихає на творчість?

- Здебільшого, бажання творити йде від якихось сильних емоцій, переживань. Іноді поштовхом стає почута фраза, цікавий вислів.

- Тобто, я не помилилася, коли сказала, що у твоїх сюжетах багато літературного?

- Так. Іноді в пісні чую гарні рядки, вони провокують емоцію. Виникають цікаві образи, які спонукають взятися за олівця. А деколи можу довго сидіти перед білим аркушем і думати.

- Тобі знайома техніка “вільної руки”, тобто коли просто водиш олівцем по паперу, як руці заманеться?

- Так, знайома. І у мене бувають такі моменти. Але не вважаю це чимось серйозним. До творчості це не має відношення. Завжди спочатку думаю, що я хочу зобразити. У будь-якому випадку в роботі повинна бути певна ідея. Ядро. Розумієте? Коли є ядро, навколо нього ліплю образи. Ліпити самі лише образи - це ніби декорації без актора, без п’єси. Це те, чим зараз заповнені всі галереї.

- Для тебе є важливою назва роботи? Підпис, ярлик? Чи ти вважаєш, що це не є обов’язковим атрибутом твору мистецтва?

- Вважаю, що назва є дуже важливою. Вона не стільки пояснює сюжет, скільки спрямовує думку того, хто буде бачити цю картину.

- Можеш поділитися своїми творчими планами?

- Творчі плани? Сьогодні я здебільшого малюю на папері формату А4. Та хочу спробувати намалювати картину великого, “широкого” формату. Таку собі багатофігурну композицію з великою кількістю персонажів.

- Ти не вважаєш себе чорно-білим епігоном когось із сучасних художників, наприклад, Пояркова?

- Ні, не вважаю. Я працюю цілком самостійно і рухаюсь у власному напрямку.

- Яка твоя улюблена робота з тих, які ти приніс із собою?

- “Ісус Христос і скелети”. Це майже найкраще з того, що я намалював.

- Що означає весь цей натовп скелетів?

- Христос іде на Голгофу. А за ним усі ті, хто вів його на Голгофу. Вони вважали Сина Божого мертвим, а себе - живими. А насправді виходило, що Ісус був єдиним живим серед натовпу мерців.

- Ось тут я бачу змія, що поглинає сонце. Це що, боротьба світла і пітьми?

- Можливо.

- А тут бачу сцену, на якій грає виставу людина-маріонетка в масці. Глядачі - теж маріонетки. А хто у будці суфлера, хто підказує слова ролі?

- Дехто називає це Долею. Дехто каже, що це - Смерть.

- Смерть - як мірило, яким визначають цінність життя?

- Так-так-так… Я взагалі не вкладаю якийсь один конкретний сенс у кожен образ. Хочу, щоб глядач сам здогадався про суть послання.

- А що означає цей ключ на картині? Від чого він, від якого замка?

- Ключ символізує вхід або двері, коло - це вічність. А далі - думайте самі!

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: