Лептоспіроз: щур наслідив - людина померла

За кілька годин чоловік уже був у лікарні, а ще за якийсь час знав свій діагноз - лептоспіроз. Згодом з’ясувалося, що в організм інфекція потрапила через подряпані руки. Лікарі Олега врятували, але він ще кілька місяців відчував перенесену інфекційну хворобу. Кажуть, що випадки захворювання на лептоспіроз у нашій області стають частішими. Що це за така хвороба, кореспондент РР дізнавалася у досвідченого інфекціоніста, лікаря вищої категорії Рівненської міської поліклініки №2 Ганни ШАРЛАЙ (на фото):

- Уперше на Рівненщині лептоспіроз виявили у 1980 році. Адже ця хвороба вельми важко діагностується. Збудником лептоспірозу є дикі гризуни - пацюки, миші, свійські (свині, велика рогата худоба, собаки) і промислові (лисиці, песці) тварини, які виділяють лептоспір у довкілля з сечею. Основним носієм серогрупи в Україні є звичайні полівки - польові миші та сірі щурі.

Хвора людина не становить небезпеки щодо зараження інших людей. Пряма передача інфекції від людини можлива лише в разі вродженої інфекції та вигодовуванні дитини грудним молоком.

Механізм передачі збудника - аліментарний або контактний. Зараження відбувається під час вживання зараженої води та харчів, купання, риболовлі, догляду за хворими тваринами, укусу гризуном. До групи ризику належать тваринники, меліоратори, працівники м’ясокомбінатів, робітники очисних споруд і каналізації, мисливці, рибалки, шахтарі.

Сприйнятливість захворювання висока, але все ж частіше хворіють чоловіки - підлітки й дорослі. Серед хворих, як правило, переважають сільські жителі. Захворюваність міського населення відзначається за несприятливих санітарних умов - паводка, контакту зі стічними водами тощо.

Лептоспіроз належить до природно-осередкових інфекцій. Природні осередки формуються дикими дрібними гризунами в заболоченій місцевості, приозерних заростях, заплавах річок. Від гризунів заражаються свійські та промислові тварини.

Лептоспіроз реєструється цілорічно через постійну присутність у житлі людини гризунів (сірих щурів, хатніх мишей), особливо в сільській місцевості. Проте інфекція все ж має виражену сезонність: літо-осінь.

Контакт людини з природним середовищем, де є носії лептоспор, переважно здійснюється під час купання, риболовлі, сільськогосподарських робіт, що й зумовлює підвищення захворюваності в літньо-осінній період. І максимальна захворюваність на Рівненщині реєструється саме в серпні-жовтні. Серед гризунів, виловлених для лабораторних досліджень у населених пунктах, інфікованими були майже 50%, у природних умовах - 25%.

Після перенесеної хвороби залишається стійкий типоспецифічний імунітет, проте можливі повторні випадки, спричинені тим самим (дуже рідко) або іншим сероваром лептоспір.

- А як же заражаються люди?

- Зараження відбувається і при споживанні забруднених виділеннями гризунів продуктів та води, і при безпосередньому проникненні лептоспор через пошкоджену шкіру при купанні, косовиці, догляді за хворими тваринами. Лептоспори, проникаючи в організм людини через слизові оболонки травного каналу, а також кон’юнктиву та ушкоджену шкіру, з кров’ю розносяться по всьому організму, осідають у різних органах, де продовжується їх активне розмноження. У наступній, імунній, стадії характерне таке асептичне запалення, як менінгіт.

Живі лептоспори та продукти їх життєдіяльності спричинюють патологічні зміни в нирках (вибіркове ураження звивистих канальців у вигляді дистрофії і некрозу), внаслідок чого виникає гостра ниркова недостатність. Закономірним є ураження печінки (часто з жовтяницею) різного ґенезу. Понад те, уражається нервова система та можливий розвиток інфекційно-токсичного шоку.

Захворювання справді захоплює людину зненацька, інколи хворі навіть можуть вказати годину, коли почалося нездужання.

Інкубаційний період триває від 1 до 20 діб, частіше - 7-14 діб.

У дітей, на відміну від дорослих, досить часто спостерігається катар верхніх дихальних шляхів, бронхіт. Шкіра на дотик волога, виражена пітливість. У частини хворих збільшуються регіонарні лімфатичні вузли.

За сприятливих умов на другому тижні настає клінічне поліпшення, хоча майже у половини пацієнтів відзначається подальше погіршення ниркових показників. Особливістю лептоспірозної нефропатії є поліурія з гіпокаліємією, відсутність набряків і гіпертонії.

При лептоспірозі виявляють значні зміни з боку серцево-судинної системи: наприклад, уповільнення пульсу - особливо в осіб молодого віку. На жаль, хвороба часто закінчується смертю, якщо не звертатися своєчасно за медичною допомогою.

- Після стаціонару ще потрібні, напевне, тривала реабілітація та дієта?

- За перехворілими впродовж шести місяців наглядають інфекціоніст, терапевт, нефролог, окуліст, невролог. Раз на місяць роблять контрольні аналізи крові, сечі, після жовтяничної форми - біохімічний аналіз крові. За наявності стійких залишкових явищ спостереження продовжують відповідні спеціалісти. Протягом року після перенесеного лептоспірозу нерідко в кого може формуватися хронічний гепатит із доброякісним перебігом, дискінезія, запалення жовчних шляхів і підшлункової залози, хронічна патологія нирок.

А тому слід завжди і всюди дотримуватися особистої гігієни та гігієни свого житла.

Хворобу спричинюють патогенні лептоспори, яких за антигенною структурою налічується понад 200 серологічних варіантів, об’єднаних у 25 серогруп. Лептоспори утворюють екзотоксин і ферменти патогенності, а при їх загибелі вивільняється ендотоксин. Лептоспори стійкі до дії низьких температур (добре зберігаються в замороженому стані), тривалий час виживають у воді, однак дуже чутливі до висушування, сонячного проміння, високої температури, кислот, препаратів хлору).

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: