“Мурашки” вирушають до Білорусії

Аналізуючи цінову політику Білорусії, ситуація в Україні вже й не так лякає... Донедавна до Білорусії навіть український хліб возили. Сьогодні ціни у двох державах майже зрівнялися. Але вартість інших товарів, особливо продовольчих, іноді на сорок відсотків вища за такі ж в Україні. Наші городяни торгують буквально усім: цукром, ковбасами, цукерками, випічкою, молочними продуктами, бакалією, туалетним папером, навіть звичайними целофановими пакетами - увесь привезений товар розбирають менш як за годину перебування на ринку (більшість торговців уже має своїх постійних перевірених клієнтів). Як розповіла жителька Сарн пані Марія (прізвище не вказуємо з етичних міркувань), надзвичайною популярністю користуються торти, за якими просто черги стоять. “А солодкі палички з різними сюрпризами всередині взагалі для білорусів як ноу-хау”, - дивується жінка.

Вона також розповідає, що встановлення цін на той чи інший товар залежить від самого торговця. Цього ніхто не контролює. Старенькі бабусі, які в такий спосіб заробляють надбавку до пенсії, не нахабніють, тому максимальна різниця цін на їхні товари - до двох гривень. Найчастіше вони осідають в містах Лунінець, Бушличі, Барановичі, Речиця, Пінськ. А от ті, що молодші та жвавіші, відправляються подалі за українсько-білоруський кордон, продуктів втричі більше привозять і “накрутки” роблять значно більші. Багато з них постійно орендують там квартири, які стають базами продажу.

Хоча раніше білоруські міліція та податкова частіше закривали очі на “неліцензованих” українських торговців, нещодавно вони знайшли спосіб отримати з цього вигоду. До трьох гривень плати за місце на ринку додалася обов’язкова умова - брати за продавця громадянина Білорусії. До речі, доволі цікавий спосіб працевлаштування населення, чи не так? Українським торговцям тепер доведеться хоч якось ділити прибуток із білорусами.

Але варто віддати належне білоруським міліціонерам. Як зазначають постійні українські продавці, дисципліна та порядок у них набагато кращі, ніж у нас. Перш за все, наших жителів дивував той факт, що білоруські охоронці порядку категорично відмовляються від хабарів, постійно слідкують за тим, щоб торгівля велася без порушень. І, головне, вони дуже прискіпливо відслідковують продавців горілки (рідкістю для білорусів є і торгівля самогоном), яка не відстає у популярності від солодких паличок. Цікаво лише - як вдається нашим комерсантам провозити ящиками горілку, коли в Білорусії законодавчо дозволяється лише один літр?..

Тому головна перепона на шляху наших “бізнесменів” - це митниця. Наші митники, звісно, більш лояльно ставляться до українських торговців, але закон є закон. Існують суворі рамки митного законодавства України. Про ситуацію з тими, хто перетинає україно-білоруський кордон, розповідає начальник відділу митного оформлення Удрицьк “Залізничний пункт пропуску на українсько-білоруському кордоні” Богдан МЕЛЕХ: “Торговців, про яких йде мова, називають “мурашками”. Найвигіднішим та найдешевшим шляхом переходу кордону для них є залізниця. Їх потік чималенький, особливо у базарні дні - середу, суботу та неділю. Наприклад, рейсовим поїздом сполученням Горинь - Сарни за день мігрує до 400 чоловік. В них розроблена чітка злагоджена система. Найчастіше головний реалізатор товару перед відправленням поїзда розподіляє товар між багатьма особами, які, не порушуючи закону, перевозять багаж через митницю. Таку систему застосовують і до тих же алкогольних виробів. Десять чоловік провезли по пляшці, а там зібрали докупи. От тобі й повний ящик”.

На руку “мурашкам” і те, що митним законодавством України не встановлюються вагові обмеження вивозу речей українськими громадянами (обмеження існує тільки грошове - до 200 євро). Це й дає чудову можливість поліщукам без порушення законодавства здійснювати свою комерцію.

Ось так. Винахідливості та кмітливості наших співвітчизників немає меж.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: