Настусю, вилізь з мішечка...

- Що тепер дівкам заміж виходити? Як у два пальці свиснути! Іще до весілля наспляться з хлопцями і нічого не бояться. А колись так не було - дівчина повинна була виходити заміж такою, “як треба”. І я, дурненька, боялася першої шлюбної ночі, як колорадський жук ниньки моспілану.

- Отож, - розповідає баба Настя, – відгуляли бідненьке весілля, гості розійшлись, а в мене серденько ледь з грудей не вискочить - як же мені лягти спати з моїм законним чоловіком. Боюсь і соромлюсь, що не передати словами. Думала, думала та й придумала: коли перед сном мій любий Миколка вийшов надвір, то я миттєво шмигнула в комору, взяла здоровенного мішка і шматок дроту, та й риссю вискочила на піч. Залізла в мішок, на талії закрутила його дротом і лягла собі в куточку. Аж ось і чоловік вилазить на піч - лягає поруч мене, пригортається, а я лежу, мов той лантух. Чоловік намагається роздягнути мене і об дріт ранить собі руку. Бідолаха не може второпати, де на мені взялося щось гостре, отож запалює свічку і жахається від мого вбрання. Трішки оговтавшись, так жалібно мене просить:

- Настусю, вилізь з мішечка, ну вилізь… Я ж тебе так кохаю…

Але я - невблаганна. Отак просив, просив мій Миколка, - та й дав спокій.

Колись чоловіки не були такими нахабними, як нині, - скрушно хитаючи головою, згадує шлюбну ніч із дротом на талії баба Настя.

- Рано повставали та й пішли кожен до своєї роботи - Микола до коней, а я корову доїти. Так в сільських клопотах і день пройшов. А ввечері я знову скоренько на піч - і в мішок! І знову на талії міцненько закрутила дротом, - далі розмотує клубок післявесільних спогадів баба Настя.

- Настусю, вилізь з мішечка, - знову так мило просить мене чоловік.

Не вилізла. Іще одну ніч переспали, як брат із сестрою.

Третього дня мій коханий не витерпів лихої долі - пожалівся моїй мамі, що на ніч я ховаюся в мішок та ще й на талії закручую його дротом. Отож матінка провела зі мною виховну роботу, після якої я вже не ховалася в мішок і гарненько кохалася з чоловіком.

Прожили ми з Миколою в любові і злагоді 50 років. Народили і виростили двох дітей, діждалися внуків і правнуків. Не раз, сміючись, згадували нашу шлюбну ніч. А два роки тому тихенько відійшов в інший світ мій добрий чоловік. Дуже шкода.

Їй-Богу, дітки, не брешу ніскілечки. Вмирати скоро буду, то навіщо гріх на душу брати. Така дурна була, що боялася з коханим у шлюбну ніч по-людськи переспати. Тоді таких чимало було, - важко зітхаючи, резюмувала баба Настя.

- А зараз дівчата нічого не бояться, - сплять зі старими і молодими чоловіками, а найбільше грошовитих люблять. Усе змінилося… - сумно додала наостанок баба Настя, яка права на всі 100 відсотків.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: