До костоправа у Курозвани

- А ви не кажіть, що з газети, - радить сусід Мацуна, коли я підходила до хати костоправа, - вдайте, що за допомогою звернулися. От і побачите, як працює наш Іван Лаврентійович.

Послухалася курозванця, зайшовши у хату. Попросила діда Мацуна оглянути мене. Костоправ помацав майже кожну мою кісточку, а потім запевнив, що у мене все нормально, дарма приїжджала. А коли дізнався, що до нього завітали з “Рівне-Ракурсу”, посміхнувся, мовляв, навіщо йому ті інтерв’ю... Втім, після деякої паузи, позіхнувши, почав:

- Вправляю кістки вже майже сорок років. Кому диски на місце вставлю, кому нерва розіжму. При закритих переломах кістки складаю. Люди до мене майже щодня приїжджають. Буває, привозять тварин зі зламаними кінцівками. Що вам ще розказати?...

- А кажуть, що до вас і чиновники приїжджають, і лікарі...

- Так. Особливо часто навідувалися в радянські часи - і генеральний прокурор приїжджав, різні начальники, працівники міліції, судді, кадебісти... Всіх не пам’ятаю, бо мені що директор, що проста людина - однаково. Правда, пригадую, приходив начальник тодішнього “кадебе,” мовляв, що ж ти, діду, влаштував тут “Мекку”, займаєшся казна-чим? Для того є лікарні, щоб людей лікувати!

- А коли дід йому диски вправив, то він махнув рукою, мовляв, роби, як знаєш, тільки щоб від людей не було скарг на твоє цілительство, - додала родичка костоправа.

А скарг і не було...

Першою, на кому випробував дід Мацун своє вміння зцілювати, була сусідка, яка з драбини впала і переламала пальці на руках. Він їй раз-другий помацав руку, щось зробив - і кістки стали на місце.

Після того все село почало йти до Мацуна, потім із сусідніх сіл навідувалися люди, з області, інших регіонів України. Йому навіть квартиру в Дубно пропонували і роботу в районній лікарні - відмовився.

Вже 84 рік пішов курозванському костоправу... На питання, про що мріє, дід посміхнувся, мовляв, які можуть бути мрії у вісімдесят років?

- Одного лиш хочу, щоб, коли помру, моє тіло до могили односельці занесли на руках, - мовив дідусь. А присутні пожартували, мовляв, вам, діду, ще про молодицю потрібно думати, а не про цвинтар.

- Нема такої людини в нашому селі, що б не зверталася до діда за допомогою, - говорять односельці.

Одне лише шкода, що немає в Мацуна учня, а тому своє вміння “правити кістки” йому нікому передати...

Видно, неабиякий дар має дід Мацун.

А навчив його костоправству хресний батько, до якого теж люди звідусіль приїжджали.