Алергічне життя

У 1906 році австрійський педіатр Клеменс фон Перке вперше ввів термін “алергія” (від грецького “allos” - змінений стан, і “ergon” - реакція). Найзнаменитішим алергиком був Наполеон. За свідченням істориків, напад “весняної нежиті” стався в нього під час знаменитого бою при Ватерлоо, і хто знає, чим би все обернулося, якби алергія не втрутилася в хід історії Європи. Алергія - це досить широке поняття. А якщо точніше, мовиться не про одне захворювання, а про групу патологічних станів, що мають до деякої міри загальні механізми розвитку, але зовсім різні прояви.

Звичайний тривалий нежить може виявитися початковою формою алергійного риніту або бронхіальної астми. Алергик, що не підозрює про справжню причину своєї недуги, ризикує перейти в розряд хронічних хворих. Імунні реакції ніколи не порушуються самі по собі, ізольовано, поза залежністю від функціонування організму в цілому. Порушення імунних реакцій завжди випливають із метаболічних змін в організмі, що виникли через дисфункцію окремих органів або цілих систем організму, зокрема, через порушення функції нирок, печінки, залоз ендокринної системи (частіше щитоподібної й підшлункової залоз), регуляторної функції головного мозку й багатьох інших.Тому спроби алергика виявити, що є для нього алергенами, і надалі уникати цих речовин, призводять тільки до тимчасового чисто зовнішнього полегшення симптоматики. Патологічно змінений стан організму при цьому повною мірою зберігається і найчастіше збільшується надалі, що проявляється й у поступовому розширенні спектра алергенів, і в усе більшому загостренні алергійних реакцій, і в появі нових, що не відзначалися раніше, захворювань.

Алергія як захворювання була завжди, але із середини ХХ століття і кількість алергиків, і спектр можливих алергенів почали стрімко наростати. Сьогодні на різні форми алергії страждають до 60 відсотків населення. При цьому захворюваність на алергію ще не досягла максимуму: тільки за останні три десятиліття кожні десять років хвороба подвоювалася! У стані сучасної людини, мабуть, відбулися певні генетичні зміни. Не випадково алергічні захворювання найпоширеніші в екологічно несприятливих районах, хоча й у цих районах досить багато людей, не страждаючих на алергію. Справа не стільки в екології, скільки в тім, що із неблагополучних районів здорові й активні перебираються в більш вдалі регіони, а там залишаються жити люди зі зниженою активністю, викликаною порушеннями здоров’я, а найчастіше, у своїй більшості ті, котрі поспивалися. Очікувати в таких людей гарного здоров’я вже не доводиться, звідси й підвищена захворюваність.

06.03.2008

Ольга ЯРОШ

Коментарі (0):

=>>>=

	№334 від 06.03.2008p.
	Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477