№338 від 03.04.2008p. | |
Передплатний індекс: 23429 Тел. +38(0362) 623131, (098)0565477 |
Реклама в газеті "Рівне-Ракурс"
Новини Рівне |
#Звичайні люди Версаль створив рівненчанинВін міг стати мільйонером на Заході, проте лишився в Україні, і все своє вміння, свій талант до останньої краплі присвятив і вклав у розквіт рідного краю. Сьогодні Олексія Ворона (на фото) можна по праву вважати чи не єдиним в західному регіоні творцем зеленої архітектури. Ювелірної роботи глечики, тумби, дивани, кулі та інші фігури різної конфігурації прикрашають не одну садибу. Що ж в цьому незвичайного, - спитаєте ви?! А те, що все це Олексій Федорович робить власними руками зі звичайних дерев і кущів. - Ви пам’ятаєте, коли до Вас вперше прийшла думка спробувати створити диво, - по іншому це не можна назвати, зі звичайного дерева? - Це мало свій початок років тридцять тому. Пам’ятаю, як вперше приїхав на Волинь. У той час працівники лісгоспів обмінювалися досвідом, і я був у числі групи з Рівненщини. Ми потрапили в один із тамтешніх лісгоспів, до досвідченого лісничого. У його розпорядженні знаходилося близько семидесяти метрів гарно підстриженого живоплоту і декілька привабливих зелених архітектурних форм. Відразу промайнула думка, що на Поліссі потрібно створювати подібні зелені куточки, які б радували око відвідувачів. Цією ідеєю я просто загорівся. - Але для того, щоб почати втілювати ідею в життя, потрібні були матеріали? - Повернувшись додому, я весь час думав про те, що невже ми на Рівненщині гірші за волинян і не можемо створювати подібні дива. За 50 років мого трудового стажу я змінив п’ять посад. І лише про єдину - лісничого, я мріяв, як ніколи ні про що у житті. На той час я піднявся по службовій драбині до головного лісничого Клесівського лісгоспу, але тоді посада, для досягнення якої я працював, не покладаючи рук, мене більше не цікавила. В той момент я думав лише про те, як стати лісничим. І доля подарувала мені цей шанс, звільнилася вакансія лісничого Клесівського лісництва. Не задумуючись, я написав заяву про мій перехід на іншу посаду. - Перші кроки… Якими вони були для Вас? - У цьому лісництві і розпочалася моя “зелена” робота фактично з нуля. Ідея, якою я загорівся, стала моїм хобі до сьогоднішнього дня. Кожного року я створював спочатку по 15-20 метрів, потім по 40-50 метрів, згодом - по 50-70 метрів живоплоту. Садив живопліт, створював різні фігури, підстригав їх. Пам’ятаю, коли працював лісничим, - дам наряд своїм працівникам, а сам - за ножиці, і вперед - створювати архітектурні форми. Тоді-то я і побачив, що до нас в лісництво частіше почали навідуватися люди, почали обговорювати побачене. Це означало, що моя робота не проходила повз. - Як Вам приходять на думку образи, які Ви вистригаєте? - Образи… От, наприклад, підійшов я до ялинки, подивився на неї, як дивляться чоловіки на жінок, і відразу закохався. Беру ножиці, і руки самі творять образ. Люблю робити такі образи, яких в природі не існує, наприклад, трирожковий ліхтарик. - Чи плануєте Ви наперед композиційні зелені ансамблі? - Коли я прийшов в лісництво, на його території був лише будинок без доріжок і клумб. Мені довелося планувати, розбивати територію на частини, привозити плитку, бордюри… Так, це була важка титанічна праця. Я закривав очі і переді мною з’являвся цілий ансамбль із зелених форм. Тоді я ще не знав, як вони називаються, як робляться, з чого складаються. Але цей образ був для мене, наче схема майбутнього пантеону. Я вирішив створювати певні композиційні зелені куточки відпочинку, щоб люди могли, відпочиваючи, насолоджуватися красою рідного краю. На сьогоднішній день, тобто за 20 років моєї роботи, на території лісництва є більше двох кілометрів живоплоту, який художньо підстригається, і на ньому є оці надбудови різних форм і конфігурацій. - Час плине рікою, але натхнення Вас не залишає. Які плани на майбутнє? - Скоро я піду на заслужений відпочинок, але кожного разу думаю про те, що оцей маленький куточок поліського Версалю буде продовжувати радувати людей. Як приїздить якась екскурсія, я на десять днів довше живу, весільна пара - на сім днів. Інколи в день приїжджає 8-10 пар молодят. І так я вже підрахував, що за тих сім років, як до нас їздять молодята, я повинен вже прожити до 140 років. Але раніше, ніж піти на пенсію, я маю втілити в життя ще кілька задумів - зробити фонтан, міст, висадити алею колосовидних туй. І після цього я сам буду приходити на це місце і радіти. Отакий він, рішучий і наполегливий, почесний лісівник України, відмінник лісового господарства України Олексій Ворон. Краса поліського краю справді нерукотворна, але золоті руки майстра зробили її відомою на всю Україну.
Коментарі (0):
|
© 2001-2022 Iнформацiйно-рекламне агентство "Ракурс" тел.: +38(098)0565477. Всi права збережено. |
тел.(098)0565477, (096)3950057 Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється Наші сайти: |