На побачення з Володарем лісу

Жінка пішла в ліс збирати лікарські трави та коріння. Раптом побачила сивого чоловіка з довгою бородою, котрий, потягуючи люльку, випускав димові кільця.

- Спочатку подумала, що то бомж або в'язень-втікач, - говорить Галина Арсентіївна. - Та коли той чоловік щось мовив давньоукраїнською мовою, а мій пес впав на передні лапи, зрозуміла, що переді мною стоїть Володар лісу, про якого мені неодноразово розповідала моя бабця. Я злякалася несподіваної зустрічі і чимдуж помчала лісом. І хоч я в цій місцині кожен кущ знаю, довго ще блукала хащами.

- Домовики, хлівовики, хухи, лісовики - реальні істоти, які живуть поряд з нами, просто їх не всі помічають, - каже жінка.

Напевно, пані Тєтєнєва знає, що каже. Вона - родова знахарка: з дитинства бачила, чула, відчувала те, чого іншим не дано. Таємні знання їй передала її бабуся у вигляді тернової хустки, якій понад 500 років. Нині ця реліквія знаходиться в Галини Арсентіївни вдома. Береже її як зіницю ока, бо особлива вона. Справа в тому, що та хустка переходила з покоління в покоління старшій жінці в родині, чим символічно передавалися знахарські знання та вміння.

- Пам'ятаю, як бабуся зібрала всіх дітей у кімнаті, посадила в коло, - пригадує пані Галина, - почитала молитви і одягнула хустку мені, мовяв, внучко, на тебе покладається особлива місія - володітимеш знахарською силою. Використовуй її для блага людей.

Невдовзі бабця померла. І її пророцтва збулися...

Володимирчанка почала

»читати» людину, як книжку. Уявіть, знахарка все про вас знає: як довго проживете, на які хвороби скаржитеся. Так само, дивлячись на фото людини, інформацію про неї черпає у вигляді «телевізійних картинок». До Галини Арсентіївни часто йдуть за допомогою: чи хвороба, чи невизначеність майбутнього чи ще якась біда - знають, що знахарка зарадить, відкриє очі на проблему.

- Немає в знахарстві нічого дивного, - твердить жінка. - З давніх-давен у селах були люди, які могли впливати на сили природи і бачити, відчувати те, чому логічного пояснення годі шукати.

Полісся - особливий край. Він багатий на людей, які «відають», «щось знають». І не дивно, що тут можна зустріти Володаря лісу і побачити домовика - напевно, аура на Поліссі особлива. Навіть Купрін помітив і яскраво зобразив образ дівчини-відунки в оповіданні «Олеся», яка проживала в поліській місцевості.

Неабияк славиться відунами село Хіночі Володимирецького району - тут є кілька «доків» - людей, які відробляють порчі і вроки. А в селі Новаки цього ж району проживав дід з роду характерників (волхвів), який вмів за столом чарку піднімати, не торкаючись її, - так звана телепортація по сучасному.

Невже ці всі дива - масовий психоз? Ні - щось таки в цьому є. Недарма саме на Володимиреччині незабаром з'явиться військо характерників - людей, які будуть практично вивчати українську магію, відроджувати знання волхвів. А пані Тєтєнєва, маючи знахарську силу і володіючи символічним носієм таємних знань - терновою хусткою, продовжить родову справу і таємні знання передасть наступникам. І ще. Коли ви побачите ненароком Лісовика, гуляючи у лісі, не лякайтеся, краще привітайтеся і чемно поклоніться, висловлюючи шану лісовому царю. Бачення лісових духів, до речі, хороший знак - значить, у вас розширюється діапазон сприйняття світу.