В гостях у гурту «Мотор'ролла»

Четвірка елегантних чоловіків готується до виступу в одному зі столичних клубів… Хтось налаштовує гітару, хтось підтягує струни басу, барабанщик, як завжди, вистукує на колінах завчені удари, а соліст наспівує улюблену композицію. Нікого не хвилює, що про них подумають до початку шоу. Головне, щоб ніхто зі слухачів не залишився байдужим до їхньої творчості вже після звучання перших акордів. Тож доки до виступу (а їх у команди чимало) лишається трохи часу, чому б не поспілкуватися з солістом команди Сергієм Присяжним, більш відомим, як просто Сєня.

- «Мотор'ролла» славиться своєю нестандартністю. У чому це проявляється?

- Якщо вже говорити про стандартні «нестандарти», то варто, перш за все, згадати про той час, який ми витратили, аби записати альбом. Творився він три роки, а все через те, що робили кожну композицію окремо. Є натхнення - сіли й записали пісню, немає - декілька місяців абсолютно нічого не робимо. Якщо приходить муза - знову беремося за справу.

- А чому за назву альбому обрали саме рядок із пісні «Шо кому не ясно»? Були якісь інші варіанти?

- Спочатку альбом мав називатися «10 Rock'ів», тобто «Десять років», оскільки гурт відзначив свій перший ювілей. Але потім пригадали, що в новому складі команда працює тільки четвертий рік і взялися придумувати щось інше. Майже одразу зійшлися на назві «Шо кому не ясно?», оскільки вона якнайкраще відображає наповнення диску.

- За останній час ви чимало попрацювали і поїздили з концертами. Якому відпочинку надаєте перевагу?

- А я просто не напружуюся. Якщо людині подобається те, чим вона займається, то її це не стомлює. Екстремальних захоплень ні у кого з нас немає, зате майже кожна поїздка - суцільний екстрім. Так, їдучи на виступ у Луцьк, ми кілька разів ледь не збили людину. Чоловік перебрав зайвого, тому петляв на своєму велосипеді по всій трасі. Врешті-решт, мені набридло їхати зі швидкістю 20 км/год і вирішив з ним поговорити. Та підійшовши до нього, зрозумів, що то і вагова категорія не моя, і розмови, мабуть, не вийде. Тому дорога в Луцьк нам здалася дуже довгою.

- У гурту існують якісь забобони?

- Та немає нічого! Ми не віримо ні в число 13, ні в чорних кішок. Єдина звичка, якій не зраджуємо, - намагаємося не виходити на сцену тверезими. Наша традиція - трішки хорошого коньяку перед виступом.

- Але ж зважаючи на кількість виступів, так і звикнути до алкоголю можна. Хто з «мотор'роллівців» слідкує за дисципліною в команді?

- У нас не існує якогось командира, який би всім давав прочухана. Кожен певною мірою намагається контролювати ситуацію, адже завжди існують залишки емоцій, які в той чи інший момент можуть вирватися назовні. А коли ми всі спокійні, розіграні та гарно налаштовані, то ніколи не виникає конфліктів. Тому любимо грати в затишних клубах, де є можливість гарно відстроїти інструмент та задати жару протягом кількох годин.

- У команди досить незвичний стиль: елегантні костюми і кеди. Чому обрали саме таке поєднання?

- Тому що ми - «настоящі мужчини»!!!