Чемпіонат блакитної безодні,

Для того, щоб позмагатися у захмарній першості, когось на аеродром доставляли спеціальним планеровозом, а хтось, не марнуючи часу на наземні дороги, вирішив, що швидше (і, безперечно, приємніше!) буде скористатися повітряними шляхами. Останній варіант припав до душі переважній більшості спортсменів, адже для них кожна година проведена в небі, - суцільне задоволення. Між іншим, на змагання прибули професійні планеристи з усієї України, а також спортсмени з Росії та Греції.

Чемпіонат, як і годиться для змагань подібного масштабу, відкрили пишними урочистостями: гучні привітання, піднімання прапора та рука на серці під час виконання гімну. А далі... Далі вже кожен думав про височінь, сприятливу погоду та повітряні потоки, які потрібно було вловити для здобуття перемоги.

Як розповіли планеристи, маршрути з першого ж дня налаштували на абсолютно серйозне ставлення до суперництва, адже пролягали вони аж до польського кордону. Та це не злякало жодного із учасників змагань, серед яких, до речі, було й дві представниці прекрасної половини людства. За дні чемпіонату кожному довелося підніматися в небо на висоту в кілька тисяч метрів та летіти сотні кілометрів до місця призначення і назад на аеродром.

У напруженій боротьбі вперед виривався то один, то інший спортсмен з 22 пілотів, але заключний день змагань визначив остаточного переможця. Третє місце посів Кирило Сорокін з Дніпропетровська, друге - Петро Юзюк з Вінниці, а перше завоював абсолютний чемпіон України з планерного спорту, рівнянин Сергій Твердохліб (на фото). Не знайшлося жодного спортсмена, який би зміг перемогти нашого досвідченого “птаха”.

- Тренуюся я на рівненському аеродромі, де й проходив чемпіонат, - розповів Сергій. - У минулому році нашому авіаційному клубові виповнилося 50 років, і він вважається одним з найкращих в Україні. Рівненські планеристи на чемпіонатах Європи та світу займають призові місця і входять у десятку найсильніших планеристів світу. Особисто я планерним спортом займаюся більше 10-ти років, налітав близько 1200 годин (це майже два місяці безперервного кружляння у височині) та 35 разів стрибнув із парашутом. Власний рекорд польоту - 540 кілометрів без приземлення. Цього разу обійшлося без рекордів, проте, зізнаюся, що відчуття азарту та екстремальності не залишало до останнього дня змагання.

За словами планеристів, екстріму під час чемпіонату справді вистачало. Кільком спортсменам, які втратили повітряний потік, довелося приземлятися серед сільських полів і вже там чекати відбуксирування. А найбільш захоплюючими були видовища, які планеристи влаштовували у вільний від запланованих польотів час. Від “штопорів” (планер по спіралі стрімко летить униз – авт.) у присутніх перехоплювало дух, а “мертві петлі” лоскотали нерви навіть найбільш витривалих та безстрашних.

Додайте коментар: Ваше ім'я Текст: