За екстрімом - у теплі краї

Але ж зараз не літо, щоб податися на Басів Кут чи Нетішинське водосховище, от і доводиться любителям віндсерфінгу купувати візи у спекотні заморські країни. А все заради того, щоб на кілька днів повністю забути про цивілізацію та проблеми, і залишитися наодинці з вітром, швидкістю та небезпекою.

А знаєте, як називають іще віндсерфінгістів? Найпоширеніші назви -»морські птахи» та «повітряні дельфіни». І хоча в нашій області навіть влітку важко знайти пристойне водоймище для занять віндсерфінгом, кілька сміливців усе ж знаходять час і кошти, аби позайматися улюбленим видом спорту.

Олександр Тимощук - один із небагатьох віндсерфінгістів, хто влітку не пропускає жодного погожого дня, щоб не «стати на дошку». Коли ж приходить зима, він охоче перелаштовується на сноуборд або ж їде на тиждень за кордон у відпустку.

- Про віндсерфінг почув, відпочиваючи кілька років тому на морі, - розповідає чоловік, - але спробувати не випадало можливості. Не вдалося позайматися ним і в Рівному, адже наш Басів Кут для цього замалий, та ще й вітру, як такого, тут не буває. Проте бажання поковзати по хвилях не зникало, тому під час відпочинку на Чорному морі пішов до прокату, де за певну суму дають потрібне спорядження, навчають усьому необхідному, і вже за годину самостійно зміг попливти.

Незважаючи на привабливість віндсерфінгізму, у багатьох його прихильників виникають певні труднощі. Одна з них - не кожному під силу підняти величезний парус та втримати рівновагу під час поривів вітру. Особливо дівчатам, яких серед віндсерфінгістів немало. Проте позбутися всіх негараздів можна, виконуючи інструкції та настанови тренера. Друга і досить вагома перешкода на шляху освоєння цього спорту - його недешевизна, адже для кожного рівня навчання (початковий, середній та професійний) - своє обладнання, яке не всюди й знайдеш. І третє - щоб досягти професійного результату, тренуватися потрібно регулярно. Отож, рівненські віндсерфінгісти все літо їздили на Чорне море та Нетішинське водосховище. Головна ж умова успішного «спускання на воду» - швидкість вітру (не менше шести метрів за секунду). Інакше замість стрімкого ковзання віндсерфінг лише повільно гойдатиметься на хвилях.

- Читаючи різноманітну літературу про цей спорт, - продовжує пан Олександр, - часто зустрічаю висловлювання, що це - своєрідний наркотик. Це дійсно так, хоча не можу пояснити, чому. Мене у віндсерфінзі захоплює швидкість та динамічність, а от назвати його небезпечним важко. Тут, звичайно, є певний ризик, але травматизм мінімальний. Водночас, спорт дуже яскравий, особливо під час виконання різноманітних трюків. Здавалося б, на подібному спорядженні не так просто навіть з місця зрушити, але справжні професіонали роблять такі сальто, що голова йде обертом.

Із настанням холодів спортивний сезон для більшості рівненських віндсерфінгістів закінчився. Принаймні, в наших краях. Щоб знову стати на воду, більшість чекатимуть літа, проте найбільш нетерплячі ще в листопаді позамовляли собі путівки у теплі краї, аби знову стати «морськими птахами».