На старій телефонній будці було безліч «автографів»: хтось надряпав номер телефону, хтось написав «Оля+Коля=любов», іший намалював сердечко… Біля одного з номерів був напис: ангел. Іржа «з’їла» першу цифру і половину другої. Та й телефонного апарату в будці вже не було. Будки доживали свій час.
Ми з чоловіком працюємо на одній фірмі, але у різних відділах. Тому проблем взяти відпустку в один час ми не маємо. Точніше, завзвичай їх не було. Але потім ці всі події у світі внесли свої корективи, то працюємо, то ні. Тут уже не до відпусток.
Сьогодні вона прокинулася на підлозі, на ній було вчорашнє плаття. Вона не пам’ятає, коли розійшлися гості. Навіщо приходили гості? Було свято... яке?. Вона не пила. Просто дзвонив телефон... Ось воно! Його ніхто не може знайти, він пропав безвісти. Не міг же його начальник брехати! Ні, не може бути, потрібно тільки чекати...
Та ніч була такою тихою і спокійною – ані жодної маршрутки, ані випадкового перехожого. Навіть у вікнах багатоповерхівок не світилося, хіба де-не-де блимали вогники, як промінчики у темряві.
Ні Світлана, ні Ігор ніколи не приїжджали на зустрічі з випускниками. Ні після десяти років закінчення школи, ні після двадцяти. Вона не хотіла його бачити, бо досі не простила. Все пережила, відболіла, відплакала, майже забула, а пробачити не змогла. Він не знав, як має їй глянути у вічі. Всі ці роки його мучила совість, почувався винним перед жінкою, котра була його першим і, схоже, єдиним коханням.
Таміла рано вийшла заміж, ще й двадцяти років не мала. Подруги відмовляли дівчину, запевняли, що Ігор їй не пара, бо ж бабій, яких мало, ще й випити любить. Та де там! Навіть слухати не хотіла.
Головний редактор - Конєв В.Л., тел.(098)0565477, (096)3950057
Використовувати матеріали газети "Рівне-Ракурс" можна лише пославшись на "Рівне-Ракурс" (для інтернет-виданнь - зробивши гіперпосилання). Будь-яке копіювання, публікація, чи передрук наступне поширення інформації, що не має посилання на "IРА "Ракурс" суворо забороняється
Партнери 